02 грудня 2015 року Справа № 876/7655/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Каралюса В.М.
за участю секретаря Корнієнко О.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. у справі № 813/2091/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
встановив:
У квітні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27.03.2015 року № 914 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області» в частині пункту 2, яким накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 18.05.2015 року № 329 о/с по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ - у запас Збройних Сил України за ст. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази № 914 від 27.03.2015 року та № 329 о/с від 18.05.2015 року № 329 були винесені з грубим порушенням вимог діючого законодавства України. Так, підставою до винесення оскаржуваних наказів було скоєння позивачем вчинку, який, на думку відповідача, дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилося у неналежному виконанні службових обов'язків, порушенні дисципліни. З цього приводу Самбірською міжрайонною прокуратурою Львівської області розпочато кримінальне провадження, а ГУ МВС України у Львівській області проводилося службове розслідування. Однак, позивач зазначає, що з оскаржуваних наказів не вбачається вчинення позивачем жодних дій, які б свідчили про порушення ним дисципліни. Крім того, постановою прокуратури Львівської області від 23.03.2015 року закрито кримінальне провадження № 42015140290000002 від 05.03.2015 року у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Не погоджуючись із вищевказаними наказами та звільненням з органів внутрішніх справ, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 27.03.2015 року № 914 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області» в частині пункту 2, яким на старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 18.05.2015 року № 329 о/с по особовому складу в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області; рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, зокрема, на те, що всі дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодаством України. Так, службовим розслідуванням встановлено, що позивач своїми діями грубо порушив службову дисципліну, що стало складовою дисциплінарного проступку. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації. Скаржник вказує також на те, що відповідно до чинного законодавства України ОСОБА_1 перед зверненням до суду повинен був оскражити дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області до вищестоящих службових осіб чи органу, аж до Міністра внутрішніх справ України. Однак останній порушив зазначену процедуру.
В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, мав звання старшого сержанта міліції.
05.03.2015 року Самбірською міжрайонною прокуратурою Львівської області розпочато кримінальне провадження № 42015140290000002 за зверненням ОСОБА_3 від 05.03.2015 року щодо вимагання та отримання на в'їзді в м. Старий Самбір інспекторами взводу (з ОСП) БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області від нього неправомірної вигоди в сумі 50 грн., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У зв'язку з наведеним, на підставі наказу ГУ МВС України у Львівській області від 06.03.2015 року № 680, було призначено службове розслідування за фактом розпочатого кримінального провадження № 42015140290000002 за ч. 3 ст. 368 КК України.
Висновком службового розслідування від 23.03.2015 року встановлено грубі порушення позивачем вимог Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81, що призвело до дискредитації звання працівника органів внутрішніх справ, яке проявилося у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за не притягнення громадянина до адміністративної відповідальності. Також вказано на доцільність накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Так, у висновку службового розслідування встановлено, що 05.03.2015 приблизно о 14.30 год. водій автомобіля ОСОБА_4 разом з пасажиром ОСОБА_3 на автомобілі «Нісан Терано», без номерних знаків, який використовується БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області в зоні АТО, були зупинені в м. Старий Самбір працівниками ДАІ ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Після встановлення, що водій ОСОБА_4 керує незареєстрованим в установленому порядку автомобілем, зі слів останнього, капітаном міліції ОСОБА_5 було висунуто вимогу про передачу їм грошових коштів за не притягнення до адміністративної відповідальності. Виконуючи незаконну вимогу працівника міліції, ОСОБА_3 передав останнім грошові кошти в сумі 50 гривень, поклавши їх на переднє пасажирське сидіння (у постанові прокуратури про закриття кримінального провадження зазначено - сидіння водія) службового автомобіля ДАІ «Тойота Пріус», номерний знак 14 1095, після чого вони були відпущені працівниками ДАІ. У подальшому 05.03.2015 близько 17:00 рух службового автомобіля ДАІ «Тойота Пріус», номерний знак 14 1095 поблизу с. Луки Самбірського району Львівської області було заблоковано членами ГО «Самооборона Самбірщини» та до місця блокування викликано працівників Самбірської міжрайонної прокуратури, якими за даним фактом розпочато кримінальне провадження. Такими своїми діями (за висновками службового розслідування) капітан міліції ОСОБА_5 та старший сержант міліції ОСОБА_1 скомпрометували авторитет міліції, як правоохоронного органу, перед громадянами, чим грубо порушили обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної та службової етики, а також положення Закону України «Про міліцію», наказу МВС України від 16.03.2007 №81 та скоїли вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.
27.03.2015 року наказом т.в.о. начальника ГУ МВС України у Львівській області № 914 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області» на ОСОБА_1 - інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області старшого сержанта міліції - накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
18.05.2015 року наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області № 329 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил України за ст. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
23.03.2015 року постановою слідчого відділу прокуратури Львівської області юриста 2 класу ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діях інспекторів взводу (з ОСП) БПДС ДАІ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не довів, що рішення про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, прийнято з дотриманням всіх вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України. Зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому таке рішення є протиправним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних підстав.
Спірні правовідносини в даній справі регулюються Конституцією України, Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок визначено як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту одним із видів дисциплінарного стягнення, яке застосовується за порушення дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.
Ст. 14 вищевказаного статуту визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень. Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 18 цього ж Закону такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за грубі порушення Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту, наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної винагороди за не притягнення громадянина до адміністративної відповідальності.
Такі підстави для звільнення були встановленні в результаті проведення службового розслідування, яке було здійснено відповідачами.
Судом також встановлено, що підставою для проведення службового розслідування слугувало відкриття кримінального провадження за ч. 3 ст.368 КК України Самбірською міжрайонною прокуратурою Львівської області, що також зазначено у назві висновку такого службового розслідування.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області за результатами розслідування у кримінальному провадженні було прийнято постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в діях інспекторів (в тому числі й ОСОБА_1Б.) складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Відтак, беручи до уваги дату проведення службового розслідування та закриття кримінального провадження прокуратурою, а також факт, що підставою для службового розслідування було відкриття кримінального провадження Самбірською міжрайонною прокуратурою Львівської області, результати якого мали б вирішальне значення при встановленні фактів у службовому розслідуванні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його поверхневий характер та необґрунтованість його висновків.
Крім того, колегія суддів зауважує, що причиною до застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з наказом №914 від 27.03.2015 року, вказані грубі порушення положень Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81, що призвело до дискредитації звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у неналежному виконанні службових обов'язків.
Тобто, в такому випадку звільнення мало би відбутись за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, який передбачає окрему підставу для звільнення осіб у зв'язку зі скоєнням вчинку, який дискредитує звання особи рядового і начальницького складу.
Натомість, в подальшому позивач був звільнений згідно з наказом №329 о/с від 18.05.2015 року на підставі п.63 «є», а саме - за порушення трудової дисципліни. Однак жодних інших встановлених (досліджених, описаних) фактів порушення ОСОБА_1 дисципліни, крім вимагання неправомірної вигоди, висновок службового розслідування від 23.03.2015 року не містить. З його змісту неможливо встановити, за які саме порушення на позивача доцільно накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, які саме дії позивач в ситуації, що склалась, мав вчинити, будучи працівником БПДС ДАІ.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного посилання відповідачем при винесенні наказу на положення наказу МВС України від 16.03.2007 року №81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмування особового складу», оскільки під час розгляду справи не було доведено порушення норм цього Наказу ОСОБА_1
Щодо тверджень апелянта про те, що згідно з вимогами законодавства позивач перед зверненням до суду повинен був оскаржити дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області до вищестоящих службових осіб чи органу, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту ч.2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Конституційний суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Відтак, твердження апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач під час судового розгляду не довів правомірність прийнятого рішення щодо наявності підстав для звільнення позивача, та не надав суду доказів скоєння позивачем проступку, який виразився у підриві довіри та авторитету органів внутрішніх справ України навмисними діями, що не сумісні із подальшим проходженням служби в ОВС України позивачем.
Разом з тим, правильно вирішивши даний публічно-правовий спір по суті, суд першої інстанції, поновляючи позивача на посаді інспектора ДПС взводу №2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області помилково не зазначив в резолютивній частині постанови дату, з якої позивача слід поновити на посаді. Так, відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області від 18.05.2015 року №329 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора дорожньо - патрульної служби взводу №2 (з обслуговування стаціонарного посту) батальйону дорожньо-патрульної служби ОСОБА_7 звільнено з органів внутрішніх справ з 18 травня 2015 року. Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи. Відтак, поновити позивача на посаді слід з 19.05.2015 року.
З огляду на викладене, у цій частині постанову суду першої інстанції потрібно змінити, привівши її зміст до фактичних обставин справи.
Беручи до уваги вказане вище, апеляційний суд вважає за необхідне часткового задовольнити апеляційну скаргу, змінивши оскаржувану постанову суду першої інстанції щодо дати поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити частково.
Змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. у справі № 813/2091/15, виклавши п. 4 її резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора ДПС взводу № 2 (з ОСП) БДПС ГУ МВС України у Львівській області з 19.05.2015 року».
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Шавель Р.М.
ОСОБА_8
Повний текст постанови складений 07.12.2015 року.