12 листопада 2015 р. Справа № 876/2395/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
07.11.2014 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі- Мукачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року та № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що працівниками ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено ОСОБА_3 № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за травень 2014 року» та ОСОБА_3 № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2014 року, яке виникло в результаті декларування від'ємного значення за червень 2014 року».
ОСОБА_3 перевірки стосуються ідентичних правопорушень з аналогічних правовідносин щодо одного предмету.
В ОСОБА_3 перевірки № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року, зокрема, визначено, що ФОП ОСОБА_2, порушено п. 198.3 ст.198. п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено розмір від'ємного значення за травень 2014 року на суму 12237,00 гривень, за червень 2014 року на суму 46974,00 гривень, а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 12237,00 гривень.
В ОСОБА_3 перевірки № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року, податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2, порушено п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено розмір від'ємного значення за червень 2014 року на суму 46974,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 46974,00 грн.
У ході проведеної перевірки та на підставі ОСОБА_3 перевірки № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12237,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6118,50 грн. та № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59241,00 грн.
Також, за наслідками перевірки на підставі ОСОБА_3 перевірки № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46974,00 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23487,00 грн.
Позивач вважає, що висновки викладені в ОСОБА_1 перевірки є безпідставними, а прийняті за їх наслідками податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року та № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позовні вимоги підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_2
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р. позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12237,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6118,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59241,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46974,00 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23487,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган, вказує на порушення позивачем податкового законодавства, яка полягає у тому, що до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках.
Апелянт наголошує на тому, що відповідно до ст. 325 ЦК України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з наведеного, ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.
Виходячи з підтверджених в ході перевірки обставин, відповідно до ОСОБА_3 № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року податковим органом встановлено завищення обсягу придбання по операціях, які дають право на формування податкового кредиту у травні 2014 року на загальну суму 93000,00 у зв'язку з придбанням напівпричепу та у червні 2014 року на загальну суму 357000,00 гривень у зв'язку з придбанням сідельного тягача Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS та напівпричепу SCHMITZ SKO.
Апелянт вважає, що у позивача були відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та, відповідно, до сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, оскільки останній, будучи фізичною особою-підприємцем не набув права власності на вищезгадані транспортні засоби як суб'єкт господарювання.
Отже, на думку контролюючого органу, в порушення пункту 198.3 статті 198 пункту 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, ФОП ОСОБА_2 завищено суму дозволеного податкового кредиту у травні 2014 року на суму 12237,00 грн. та у червні 2014 року на суму 46974.00 грн.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що працівниками ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено ОСОБА_3 № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за травень 2014 року» (а.с.12-21) та ОСОБА_3 № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2014 року, яке виникло в результаті декларування від'ємного значення за червень 2014 року» (а.с.26-35).
Судом першої інстанції було встановлено, що вищенаведені ОСОБА_3 перевірки стосуються ідентичних правопорушень з аналогічних правовідносин щодо одного предмету.
Так, в ОСОБА_3 перевірки № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року, зокрема, визначено, що ФОП ОСОБА_2, порушено п. 198.3 ст.198. п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено розмір від'ємного значення за травень 2014 року на суму 12237,00 гривень, за червень 2014 року на суму 46974,00 гривень, а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 12237,00 гривень.
В ОСОБА_3 перевірки № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року, зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2, порушено п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено розмір від'ємного значення за червень 2014 року на суму 46974,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 46974,00 грн.
На підставі ОСОБА_3 перевірки № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12237,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6118,50 грн. (а.с.24) та № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59241,00 грн. (а.с.25).
Крім того, за наслідками перевірки на підставі ОСОБА_3 перевірки № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46974,00 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23487,00 грн.(а.с.37).
ОСОБА_4 перевірки № 4914/1703/2486801315від 19.09.2014 року перевіркою відображених за рядком 15.1 розділу II податкових декларацій з ПДВ за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з купівлі сідельного тягача, напівпричепу та дизпалива.
Податковим органом було встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, оплачену при придбанні сідельного тягача Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS та напівпричепу SCHMITZ SKO.
ОСОБА_4 перевірки № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року, перевіркою відображених за рядком 15.1 розділу II податкових декларацій з ПДВ за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з купівлі сідельного тягача, дизпалива, запчастин та інше.
Контролюючим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, оплачену при придбанні сідельного тягача Mercedes - Bens, модель Асtros 1844LS.
Так, у наявних в матеріалах справи ОСОБА_4 перевірки відповідач вказує на порушення позивачем податкового законодавства, яка полягає у тому, що до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках.
Крім того, ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області наголошується, що відповідно до ст. 325 ЦК України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного, ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.
Як наслідок, податковим органом було встановлено завищення обсягу придбання по операціях, які дають право на формування податкового кредиту у травні 2014 року на загальну суму 93000,00 у зв'язку з придбанням напівпричепу та у червні 2014 року на загальну суму 357000,00 гривень у зв'язку з придбанням сідельного тягача Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS та напівпричепу SCHMITZ SKO.
Відповідач вважає, що у позивача були відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та, відповідно, до сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, оскільки останній, будучи фізичною особою-підприємцем не набув права власності на вищезгадані транспортні засоби як суб'єкт господарювання.
Отже, податковий орган прийшов до переконання, що в порушення пункту 198.3 статті 198 пункту 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, ФОП ОСОБА_2 завищено суму дозволеного податкового кредиту у травні 2014 року на суму 12237,00 грн. та у червні 2014 року на суму 46974.00 грн.
Надаючи юридичну оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
ОСОБА_4 п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
ОСОБА_4 з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
ОСОБА_4 ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В контексті вищевикладеного, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи Договору поставки автомобіля № 26-А від 19 лютого 2014 року Позивач - ФОП ОСОБА_2 придбав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Континент» за ціною 428400,00 гривень транспортний засіб - сідельний тягач для перевезення напівпричепів, двохосний, що був у використанні, Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS, ідент. номер шасі WDB9340321L561879 (а.с.40).
ОСОБА_4 видаткової накладної № 58 від 04 квітня 2014 року позивачем була здійснена оплата сідельного тягача Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS у сумі 428400,00 грн., в т.ч. 71400,00 грн. сума ПДВ. (а.с.42).
ОСОБА_3 транспортний засіб був зареєстрований Центром ДАІ 2102 УДАІ УМВС України в Закарпатській області за фізичною особою ОСОБА_2 д.н.з. НОМЕР_5, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за САТ 726071 (а.с.43).
Також, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Договору поставки товару № 27-А від 19 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_2 придбав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Континент» за ціною 111600,00 грн. напівпричіп-рефрижератор, що був у використанні, марка: SCHMITZ модель: SКО 24, ідент. номер шасі WSM00000005006426 (а.с.38).
ОСОБА_4 видаткової накладної № 43 від 17 березня 2014 року позивачем була здійснена оплата напівпричіп-рефрижератор SCHMITZ SКО 111600,00, в т.ч. 93000,00 грн. сума ПДВ.
ОСОБА_3 транспортний засіб був зареєстрований Центром ДАІ 2102 УДАІ УМВС України в Закарпатській області за фізичною особою ОСОБА_2 під н.з. АО2581АХ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за № САТ725591.
Варто врахувати, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з використання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування та в подальшому також не позбавляє права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
З матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортний засіб - сідельний тягач для перевезення напівпричепів, двохосний, що був у використанні, Mercedes - Bens, модель Асtros, 1844LS, ідент. номер шасі WDB9340321L561879 та напівпричіп-рефрижератор, що був у використанні, марка: SCHMITZ модель: SКО 24, ідент. номер шасі WSM00000005006426 зареєстровані за ОСОБА_2. Дані транспортні засоби позивач ФОП ОСОБА_2 використовує у господарській діяльності, що підтверджується наступними наявними у справі письмовими доказами (належним чином складеними первинними документами) : товарно-транспортною накладною № НОМЕР_6 від 20.08.2014 року та СМК № 331425 (а.с.54-55), податковою накладною № 46 від 20.02.2014 року (а.с.53); податковою накладною № 47 від 20.02.2014 року (а.с.49); податковою накладною № 34 від 17.03.2014 року (а.с.50); податковою накладною № 2 від 01.04.2014 року (а.с.51); податковою накладною № 12 від 04.04.2014 року (а.с.52), розрахунком № 4 від 04.04.2014 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 20.02.2014 року № 46 за договором від 19.02.2014 року, тощо.
Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ФОП ОСОБА_2 у встановленому законом порядку при придбанні транспортних засобів з метою використання їх у власній господарській діяльності, у повній відповідності до норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Водночас, норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).
Крім того, судом першої було вірно взято до уваги ту обставину, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року № 807/3722/13-а за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОДПІ вже були встановлені обставини щодо неправомірності винесення податкових повідомлень - рішень, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції, а ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року № 876/4351/14 вищевказану постанову було залишено без змін.
Тому, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, констатовані в ОСОБА_1 перевірки № 4914/1703/НОМЕР_4 від 19.09.2014 року та № 5402/1703/НОМЕР_4 від 14.10.2014 року, а тому податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.10.2014 року, № НОМЕР_2 від 02.10.2014 року та № НОМЕР_3 від 28.10.2014 року, винесені на підставі вищезазначених ОСОБА_1 перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р. по справі № 807/3511/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
ОСОБА_5
Ухвала складена в повному обсязі 23.11.2015 року.