Справа: № 361/7072/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Шинкар А.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
09 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок виплату щомісячного грошового утримання судді,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку за кожен рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотка від грошового утримання працюючого судді в розмірі 22 776,60 грн., на підставі довідок Апеляційного суду Київської області №№ 05/025/015 від 02.02.2015 року та 05/025/123 від 10.09.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області на підставі ч. 3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків за кожен рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотка від грошового утримання працюючого судді в розмірі 22 776,60 грн., на підставі довідок Апеляційного суду Київської області №№ 05/025/015 від 02.02.2015 року та 05/025/123 від 10.09.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 04.02.2015 року з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року № 59-VIII ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно наказу голови Апеляційного суду Київської області № 19 від 02.02.2015 року із змінами від 08.10.2015 року позивача виключено із списочного складу суддів Апеляційного суду Київської області відповідно до постанови Верховної ради України № 59-VIII від 25.12.2014 року у зв'язку із звільненням у відставку.
Відповідно до довідкок Апеляційного суду Київської області № 05/025/015 від 02.02.2015 року та № 05/025/123 від 10.09.2015 року заробітна плата позивача, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 22 776 грн. 60 коп.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області позивачу було нараховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків від 18270 грн., з урахуванням положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» із змінами, внесеними Законом № 1622-VII від 31.07.2014 року, відповідно до яких максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати.
Не погодившись з розміром призначеного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку, виходячи з відсоткового розміру згідно з ч 3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року № 2453-VI, яка діяла на момент його звільнення у зв'язку з виходом у відставку.
Листом заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області позивачу було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із посиланням на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці визначається ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно чинної редакції якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, а тому підстави для перерахунку відсутні.
Вважаючи відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправною, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова відповідача є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 8 частини 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47).
Визначені Конституцією України та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Конституції України та ст. 100 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив на посаду, в тому числі у разі подання суддею заяви про відставку. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення (ч. 4 ст. 109 Закону № 2453-VI).
Постановою Верховної Ради України № 59-VIII від 25 грудня 2014 року про звільнення суддів Черкасова В.М. звільнено з посади судді апеляційного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Таким чином, 25 грудня 2014 року позивач отримав статус судді у відставці, а також право на конституційні гарантії матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень.
Станом на момент отримання ОСОБА_2 статусу судді у відставці (25 грудня 2014 року) чинною була частина 3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в такій редакції: " щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку".
Оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 30 років, то грошове утримання збільшується на 20 відсотків (10x2) і повинно становити 90 відсотків заробітку працюючого судді.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, зокрема, до ч. 3 вказаної статті було внесено зміни та викладено її у наступній редакції "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді".
Посилаючись на те, наказом голови Апеляційного суду Київської області № 19 від 02.02.2015 року із змінами від 08.10.2015 року позивача виключено із списочного складу суддів Апеляційного суду Київської області у зв'язку з виходом у відставку, відповідач прийшов до висновку, що позивачу належить призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 60 % від грошового утримання судді.
Так, відповідач пов'язує дату виведення позивача зі штату суддів апеляційного суду Київської області із моментом виникнення права на призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Колегія суддів вважає таке посилання відповідача помилковим у зв'язку з тим, що право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виникло з моменту отримання ним статусу судді у відставці, тобто з моменту звільнення його з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку Верховною Радою України - 25 грудня 2014 року. Однак скористатися правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач міг лише після відрахування зі штату суду (після 02.02. 2015 року, тобто з наступного дня після видачі наказу про виведення зі штату суддів).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував частину 3 статті 138 Закону № 2453-VI редакції після внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, позбавивши тим самим позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому Законом на момент отримання статусу судді у відставці, що потягло за собою зменшення розміру такого грошового утримання.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню
не підлягає.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О. Шостак
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.