Справа № 826/4617/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
03 грудня 2015 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» про скасування рішення, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1».
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Також, не погоджуючись з судовим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, закрити провадження у справі та ухвалите нове, яким задовольнити вимоги Третьої особи.
В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
08 жовтня 2015 року відкрито апеляційне провадження по вказаним апеляційним скаргам та справу призначено на 27 жовтня 2015 року.
27 жовтня 2015 року відкладено розгляд справи на 03 листопада 2015 року.
29 жовтня 2015 року Третьою особою через канцелярію суду апеляційної інстанції подано заяву про часткову відмову від апеляційної скарги в частині вимог апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі.
03 листопада 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу, якою прийнято часткову відмову від апеляційної скарги ТОВ «О.М.С.». на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року. Провадження за апеляційною скаргою ТОВ «О.М.С.» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: ТОВ «О.М.С.» про скасування рішення в частині вимог апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі - закрито.
03 листопада 2015 року апеляційним судом відкладено розгляд справи на 24 листопада 2015 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
24 листопада 2015 року оголошено перерву на 01 грудня 2015 року.
01 грудня 2015 року продовжено розгляд справи до 03 грудня 2015 року.
Так, під час апеляційного розгляду заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Відповідача та Третьої особи, заперечення проти апеляційних скарг представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2007 року Відповідачем прийнято рішення №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1», згідно з яким, Відповідач відповідно статей 96, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішив: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1; передати ТОВ «О.М.С.», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,72 га для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; встановив умови для ТОВ «О.М.С.», дотримання яких є підставою для надання земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач є власником нежилих приміщень №№3, 17, 18, 25, 26, 27, 28, 31 по АДРЕСА_1 на підставі відповідних свідоцтв про право власності, виданих Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_2, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_3, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_4, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_5, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_6, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_7, від 15 березня 2004 року серії НОМЕР_8 та договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 25 березня 2004 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Грек».
Третя особа є власником інших приміщень у нежилій будівлі по АДРЕСА_1, зокрема, нежилого приміщення №6, площею 1011,40 кв.м., згідно свідоцтва про право власності від 19 квітня 2004 року серії НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням суб»єкта владних повноважень порушено його права та законні інтереси, як власника нежилих приміщень у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, оскільки оскаржуване рішення Відповідача прийнято без дотримання прав користувачів спірної земельної ділянки та з порушенням встановленої процедури, а саме, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Третій особі не погоджений з Позивачем, як з землекористувачем; не погоджений органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, що в свою чергу суперечить вимогам ч.6 ст.123 Земельного кодексу України.
У зв'язку з вказаними обставинами Позивач звернувся до адміністративного суду.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) якщо житловий будинок, будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Положеннями статті 124 Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно ч.ч.1, 3-6 ст.123 Кодексу надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Отже, кожен з власників приміщень у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі Позивач, є землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщено будівлю та необхідної для її обслуговування.
Позивач є одним із землекористувачів земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Святошинському районі міста Києва, а тому колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень безпосередньо стосується прав та інтересів Позивача.
Поряд з цим, Відповідачем не доведено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 погоджений у встановленому частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України.
До суду першої інстанції Відповідачем не надано технічну документацію по спірній земельній ділянці, у тому числі проект землеустрою, докази погодження проекту усіма землекористувачами земельної ділянки по АДРЕСА_1, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.
Поряд з цим, на вимогу суду апеляційної інстанції Відповідачем надано копію технічної документації та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «О.М.С.», де зокрема, є погодження матеріалів проектів землеустрою Державним управлінням охорони навколишнього природнього середнього середовища в м.Києві, Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, Київською міською санепідстанцією, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Третій особі для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 не погоджений із землекористувачем, що суперечить вимогам частини шостої 123 Земельного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктом владних повноважень протиправно прийнято рішення від 26 липня 2007 року №101/1935 без дотримання прав землекористувачів спірної земельної ділянки.
Щодо твердження апелянтів про пропущення Позивачем строку звернення до суду, слід зазначити таке.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 12 липня 2012 року №940/8277 визнано таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1» та розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 18 квітня 2012 року №75-6-00545, укладений між Київською міською радою та ТОВ «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1.
02 січня 2013 року, з урахуванням рішення Київської міської ради від 12 липня 2012 року №940/8277, між Позивачем та ТОВ «О.М.С.» укладено угоду про врегулювання взаємовідносин щодо використання земельної ділянки, в якій врегульовано питання спільного використання земельної ділянки по АДРЕСА_1, за умовами вказаної угоди сторони дійшли згоди про надання Позивачу в користування частини спірної ділянки.
Проте, як вказує Позивач, Третьою особою зобов'язання за вказаною угодою не виконано.
23 січня 2013 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-66/10331-2012 за позовом ТОВ «О.М.С.» до Київської міської ради позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради від 12 липня 2012 року №940/8277 про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1»; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2013 року у справі №5011-66/10331-2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ «О.М.С.» задоволено повністю та визнано нечинним і скасовано рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 також в частині пунктів 2 та 3.
Таким чином, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року у справі №5011-66/10331-2012 фактично поновлено дію оскаржуваного рішення.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення Позивача про прийняття оскаржуваного рішення, а про порушення свого права Позивач достовірно дізнався лише після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-66/10331-2012, тобто 29 січня 2014 року, адміністративний позов ним подано 08 квітня 2014 року, то колегія суддів вважає, що останній звернувся до суду в межах шестимісячного строку звернення, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України.
Щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, слід зазначити таке.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Отже, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого, крім публічного, права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положеннями статей 177, 181, 324 та Глави 30 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі, гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Суд, вирішуючи спір, має з'ясувати чи є він приватно-правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
У пунктах «а», «б», «в», «г» і «к» ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно статті 15 ЦПК, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
У разі прийняття суб»єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб»єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Відповідач приймаючи рішення про передачу Третій особі земельної ділянки в короткострокову оренду на 5 років для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1, владних управлінських функцій не здійснював і при цьому не діяв, як суб»єкт владних повноважень.
Положеннями ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст.157 КАС України.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що даний спір в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1» щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,72 га для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2 рішення) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині згідно вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 11 листопада 2014 року №21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, від 16 грудня 2014 року №21-544а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду від 05 лютого 2015 року №К/800/37000/14, від 16 липня 2015 року №К/800/1744/14.
За приписами ч.2 ст.157 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити Позивачу, що даний спір в цій частині належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Законодавець відносить до компетенції певних органів державної влади, органів місцевого самоврядування питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому на думку колегії суддів, при вирішення вказаних питань Київська міська рада діє як суб»єкт владних повноважень, який наділений певними владними управлінськими функціями.
Спід про оскарження рішення Київської міського ради рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 (пункт 1 рішення) - слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку Київська міська рада діє як суб'єкт владних повноважень, а спір є публічно-правовим.
Доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо вимоги апеляційної скарги ТОВ «О.М.С.» про ухвалення нового рішення у справі, яким задовольнити вимоги Третьої особи, колегія зазначає таке.
ТОВ «О.М.С.» у даній адміністративній справі є третьою особою, яка не заявляла будь-яких самостійних вимог, а тому означені вимоги апеляційної скарги є безпідставними, не підтверджені матеріалами справи, а відповідно задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково а постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,72 га для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2 рішення) - скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 157, 200, 203, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №101/1935 «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1» щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.», за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,72 га для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування - скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Бужак Н.П.
Костюк Л.О.
Постанова складена в повному обсязі 08 грудня 2015 року.
Головуючий: Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Бужак Н.П.