Справа: № 826/21921/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
03 грудня 2015 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконими дій, визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2015 року , -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про:
- визнання незаконними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, законодавства, що регулює нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 року № Ф-0035091701 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 38 279,29 грн.
- визнання протиправним та скасування рішення № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 року на суму 3 690,33 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2015 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 року № Ф-0035091701 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.09.2015 року № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В засідання з'явились учасники процесу.
Представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.
Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 17.08.2015 року по 31.08.2015 року працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність, - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт від 03.09.2015 року № 1481/17-01/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).
Дана перевірка позивача була проведена працівниками відповідача на підставі наказу Державної податкової інстпекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2015 року № 1672 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2)», в тексті якого наведено правове обґрунтування підстав для проведення такої перевірки позивача, - норми ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, факт допущення працівників податкової інспекції до проведення документальної планової виїзної перевірки підтверджується документально та не заперечується позивачем.
За висновками акта перевірки ОСОБА_2 були порушені вимоги: абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що полягає у заниженні за перевіряємий період суми нарахованого єдиного соціального внеску на 38 279,29 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 17 763,49 грн., за 2014 рік - 20 515,80 грн.
Зокрема, в тексті акта перевірки зафіксовано, що протягом 2012 -2014 років ОСОБА_2 мала статус самозайнятої особи (зареєстрована Київським міським управлінням юстиції, отримала свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю від 15.02.2005 № 5565, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 505 від 23.08.2005 року) та здійснювала нотаріальну діяльність. Оподаткування одержаних доходів здійснювала на загальних засадах шляхом сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, та єдиного внеску самозайнятої особи.
За даними поданих ОСОБА_2 до податкового органу податкових декларацій про доходи за 2012 - 2014 роки позивач задекларував за результатами здійснення нотаріальної діяльності такі показники:
- за 2012 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1 050 379 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 759 945 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 290 434 грн.;
- за 2013 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1 986 404,30 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 1 278 050 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 708 354,30 грн.;
- за 2014 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1 830 278,81 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 1 098 191,24 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 732 087,57 грн. При цьому, під час перевірки факті порушень позивачем податкового законодавства при формуванні та відображення у податкових декларацій показників загального оподатковуваного доходу, витрат та відповідно розмірів чистого оподатковуваного доходу за 2012 - 2014 роки виявлено не було, заниження сум податку на доходи фізичних осіб не встановлено.
Разом з тим, в ході перевірки достовірності відображення ОСОБА_2 у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб та, на які нараховується єдиний внесок було встановлено нарахування самозайнятою особою згідно поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сум з цього внеску за 2012 рік у розмірі 10 646,31 грн., за 2013 рік - 81 612,63 грн., за 2014 рік - 11 865,31 грн. Однак, на переконання перевіряючих мали місце випадки заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, на загальну суму 110 314,50 грн. (в тому числі за 2012 рік на суму 51 191,51 грн., за 2014 рік - 59 122,99 грн.). Дане заниження відбулося у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 у звітах по єдиному соціальному внеску відображено суми доходу, на які нараховується єдиний внесок за 2012 рік у розмірі 30 681 грн. та за 2014 рік - 34 194 грн., тоді як відповідно до книги обліку доходів та витрат у розрізі по місяцях відповідних років суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок складає за 2012 рік - 81 872,51 грн. та за 2014 рік - 93 316,99 грн.
Помісячний розрахунок сум чистого оподатковуваного доходу позивача, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7%, та розрахунок сум єдиного соціального внеску за 2012 і 2014 роки наведені на стор. 13 - 14, 15 - 16 акта перевірки. Зокрема, за даними розрахунками працівників податкової інспекції позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2012 рік на 17 763,49 грн. (тобто, за даними звітів платником нараховано єдиного внеску в сумі 10 646,31 грн., а за даними перевірки сума цього внеску становить 28 409,80 грн.) та за 2014 рік на 20 515,80 грн. (тобто, за даними звітів платником нараховано єдиного внеску в сумі 11 865,31 грн., а за даними перевірки сума цього внеску становить 32 381,11 грн.)
03.09.2015 відповідачем на підставі зазначеного акта перевірки сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0035091701 (надалі - вимога, а.с. 9), якою ОСОБА_2 визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 38 279,29 грн., а також винесла рішення № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 року (далі - рішення), згідно якого до ОСОБА_2 у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 3 690,33 грн. Розрахунок відповідачем штрафних санкцій з єдиного внеску до оспорюваного Рішення наявний в матеріалах справи.
Вважаючи вказані рішення контролюючого органу від 03.09.2015 року протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом перевіряємого періоду мала статус платника єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 даного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VІ у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ст. 1 Закону № 2464-VІ).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ст. 1 Закону № 2464-VІ).
Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (а починаючи з 11.08.2013року - до органу доходів і зборів відповідно до Закону України від 04.07.2013 року № 406-VII)(звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
З огляду на зазначене вбачається, що для платників єдиного внеску, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, сума єдиного внеску щомісяця складає 34,7 відсотка від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, яка у свою чергу не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску - сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Разом з тим, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), який визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, протягом перевіряємого періоду був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 (яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309 та діяла до 08.01.2014 року), наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за № 1628/24160 та діяв до 30.04.2015 року).
Відповідно до п. 3.4. даних Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Зі змісту таблиці 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно» Додатку 5 до зазначених Порядків в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.
Отже, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною, а саме - нотаріальною діяльністю.
За даними звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 і 2014 роки (таблиця 3)(надалі - звіти, а.с. 11 - 12), ОСОБА_2 визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявлених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки (надалі - податкові декларації)(а.с. 90 - 93, 99 - 103). Вказані суми доходів (1 050 378,70 грн. та 732 087,57 грн.) у Звітах за 2012 і 2014 роки позивачем розподілено помісячно наступним чином:
- за січень-березень, травень-червень, липень-вересень, жовтень-листопад, грудень 2012 року - мінімальна заробітна плата (1 073 грн., 1 094 грн., 1 102 грн., 1 118 грн., 1 134 грн.) та за квітень 2012 року - 1 038 295,70 грн.;
- за січень-березень 2014 року - 1 222 грн., квітень-червень 2014 року - 1 226 грн., липень-вересень 2014 року - 1 228 грн., жовтень-листопад 2014 року - 1 230 грн., за грудень 2014 року - 7189 599,57 грн. Виходячи із такого помісячного розподілу сум річного доходу позивачем визначено базу нарахування єдиного внеску по кожному місяцю, враховуючи обмеження її максимальною величиною (17 прожиткових мінімумів) та мінімальною величиною для мінімального страхового внеску (мінімальна заробітна плата).
Дані Звіти подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначене також не заперечується відповідачем. Суми єдиного внеску у даних Звітах за 2012 і 2014 роки позивачем розраховано із розміру 34,7 % бази нарахування єдиного внеску.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порядок визначення позивачем у Звітах бази нарахування єдиного внеску та розміру єдиного внеску за 2012 і 2014 роки не суперечив вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також матеріалами справи підтверджується, що база для нарахування єдиного внеску (сума оподатковуваного податком доходу) позивачем була визначена відповідно до поданих за відповідні звітні роки декларацій про майновий стан і доходи, а в Акті перевірки щодо правильності визначення чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період не встановлено його заниження або завищення.
Крім того, загальна сума річного доходу, вказана у податковій звітності позивача співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.
Тобто, позивачем, податкова звітність сформована на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених в Книзі обліку доходів та витрат. Документальних доказів на підтвердження протилежного (зокрема, копій аркушів з відповідних книг обліку доходів та витрат нотаріуса, тощо) відповідачем до суду подано не було.
За таких підстав, податковим органом в Акті перевірки вказано непідтверджені документально суми чистого доходу ОСОБА_2 за 2012 і 2014 роки та останні фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про безпідставність нарахування контролюючим органом сум єдиного внеску.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування спірних сум єдиного внеску і штрафної санкції за результатами проведеної документальної перевірки самозайнятої особи - нотаріуса ОСОБА_2, оскільки приватний нотаріус є фізичною особою, а в силу приписів ПК України та Закону № 2464-VІ також є самозайнятою особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, та не є суб'єктом (а в даному випадку також не є суб'єктом підприємницької діяльності), що зобов'язаний надавати відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску органам доходів і зборів та не підлягає перевірці ними з цього приводу.
Однак, відповідно до наявних матеріалів справи перевірка позивача проводилася контролюючим органом, зокрема, і щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, всупереч норми п. 2 ст. 13 Закону № 2464-VІ.
Таким чином, з огляду на наведене вище та з урахуванням, норми абз. 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (за якою камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи) колегія суддів вважає проведення посадовими особами документальної планової виїзної перевірки в частині питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування єдиного соціального внеску, - такою, що була проведена з перевищенням службових повноважень.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно протиправності дій контролюючого органу по нарахуванню позивачу сум єдиного внеску в результаті проведеної документальної планової виїзної перевірки. У звязку з цим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 року № Ф-0035091701, що була сформована на підставі акта від 03.09.2015 року № 1481/17-01/НОМЕР_2 та рішення від 03.09.2015 року № 0035101701 з визначеною сумою штрафу (у процентному відношенні від незаконно нарахованої суми єдиного внеску) є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, податковий орган цього обов'язку не виконав.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року частково задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судового збору до моменту постановляння рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 76 (сімдесят шість) коп. підлягає стягненню з Державної податкової інспекції інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконими дій, визнання протиправними та скасування вимоги, рішення - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: вул. Багговутівська, 26, м. Київ, 04107) судовий збір у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 76 (сімдесят шість) коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
А.Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2015 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.