Головуючий у 1 інстанції - Луньов О.Г.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
09 грудня 2015 року справа №223/592/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 04 листопада 2015 р. у справі № 223/592/15-а (головуючий І інстанції Луньов О.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про незаконність дій державної виконавчої служби, -
ОСОБА_2 звернувся до Вугледарського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача від 30.04.2015 року зі зміни відсотку стягнення з 5 % на 50 % зі стягнення з позивача витрат відповідно до виконавчого провадження від 19.03.2013 року, скасувати рішення відповідача від 30.04.2015 року зі зміни відсотку стягнення з 5 % на 50 % зі стягнення з позивача витрат відповідно до виконавчого провадження від 19.03.2013 року, притягнути до передбаченої законом відповідальності посадових осіб відповідача винних у порушені діючого законодавства, відшкодувати позивачу витрати на оплату судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 73,08 грн. (а.с.8, 21)
Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 04 листопада 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправними дії відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області від 30.03.2015 року зі зміни відсотку стягнення з 5% на 50% по стягненню з ОСОБА_2 витрат відповідно до виконавчого провадження від 19.03.2013 року, стягнув з відділу ДВС Вугледарського міського управління юстиції в Донецькій області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 73 гривні 08 копійок (а.с.61-62).
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову суду першої інстанції від 04 листопада 2015 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування рішення ДВС Вугледарського МУЮ Донецької області про зміну порядку і способу виконання постанови ВДВС Вугледарського МУЮ Донецької області від 10.12.2013 року (а.с.66-71).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Волноваським районним судом 04 лютого 2013 року виданий виконавчий лист № 1/0506/140/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ 5640 грн.
19 березня 2013 року Прокуратурою Волноваського району Донецької області подано заяву про прийняття до виконання виконавчого документу.
19 березня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
10 грудня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області прийнято постанову про звернення стягнення на пенсію боржника на залишок 4640 грн. та направлено до УПФУ в м. Вугледара для виконання. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено стягувати 5 % з заробітної плати, пенсії, регресу боржника щомісячно, до повного погашення заборгованості. Пропорційно (а.с.57).
30 березня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області направлено лист до УПФУ м. Вугледар про зміну відсотку стягнення на 50 % з метою прискорення виконання рішення. Відсоток збільшено відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Постановою виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про результати перевірки виконавчого провадження від 12 серпня 2015 року на підставі ст. 83, 84 Закону № 606-XIV здійснено перевірку виконавчого провадження № 04-66-15 щодо виконання виконавчого листа № 1/0506/140/2012 від 04.02.2013 року виданого Волноваським районним судом, встановлено, що державним виконавцем було порушено вимоги статті 70 Закону № 606-XIV. Оскільки виконавчий документ виданий про стягнення витрат на проведення експертизи, що не є шкодою заподіяною каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, державним виконавцем направлено лист до УПФУ м Вугледар про зміну відсотку стягнення на 20 % (а.с.58).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 30.03.2015 року протиправно змінено відсоток стягнення з 5% на 50%, оскільки це не відповідає ст. 70 Закону № 606-XIV, разом з цим, відповідач скасував своє рішення від 30.03.2015 року та прийняв нове, яким з пенсії позивача стягується 20 %, що передбачено діючим законодавством.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій відповідача при зміні відсотку стягнення з 5% на 50% підчас виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
За змістом ч. 1 статті 5 Закону № 606-XIV, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Відповідно до статті 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Згідно статті 32 вказаного Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно зі статтею 68 вказаного Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Відповідно до ч. 1 статті 69 Закону № 606-XIV, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Статтею 70 вказаного Закону передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Положення цієї статті застосовуються також у разі звернення стягнення на належні боржникові стипендію та інші доходи.
Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 року, звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування".
За пунктом 7.4.1 Інструкції, відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.
Згідно з ч. 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено обов'язок державного виконавця використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що державному виконавцю надано право здійснювати певні заходи примусового виконання рішень, зокрема звернення стягнення на пенсію боржника, розмір відрахування з якої не може бути більш як 50 відсотків або 20 відсотків розміру пенсії в залежності від передбачених законом випадків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем протиправно з порушенням вимог статті 70 Закону № 606-XIV та статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» змінено відсоток стягнення з 5 % на 50 %, оскільки за вказаним виконавчим листом стягнення 50 відсотків розміру пенсії непередбачено.
Крім того, відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 7.1 - 7.3 вказаної Інструкції, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань здійснюються відповідно до статей 68 - 70 Закону.
При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальні розміри заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
Таким чином, вищевказаними нормами встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження приймає рішення шляхом винесення відповідних процесуальних документів у випадках, передбачених законодавством, зокрема при звернені стягнення на пенсію виносить постанову.
З аналізу зазначеного вбачається, що державний виконавець в разі зміни відсотка стягнення встановленого постановою державного виконавця повинен прийняти відповідний процесуальний документ.
Частиною 2 статті 83 Закону № 606-XIV, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Як вірно зазначено судом першої інстанції посадовою особою відповідача на підставі ст. 83, 84 Закону № 606-XIV здійснено перевірку виконавчого провадження та постановою від 12.08.2015 року змінено відсоток стягнення на 20 %, що передбачено вимогами статті 70 Закону № 606-XIV та статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.58).
Тобто, відповідач скористався передбаченими законом правами та скасував попередню процесуальну дію щодо зміни відсотку стягнення з 5 % на 50 %.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 30.03.2015 року відділу ДВС Вугледарського міського управління юстиції по зміні відсотку стягнення з 5% на 50% по стягненню з позивача витрат відповідно до виконавчого провадження від 19.03.2013 року, оскільки відповідач скасував своє рішення від 30.03.2015 року та прийняв нове, яким з пенсії позивача стягується 20 %, у відповідності до вимог закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача від 30.03.2015 року зі зміни відсотку стягнення з 5% на 50% по стягненню з позивача витрат відповідно до виконавчого провадження від 19.03.2013 року та відмовою в задоволені решти позовних вимог.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення відповідача про зміну порядку і способу виконання постанови ВДВС Вугледарського МУЮ Донецької області від 10.12.2013 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до матеріалів справи позивач оскаржував саме дії відповідача щодо зміни відсотку стягнення з 5% на 50% підчас виконавчого провадження, постанова відповідача від 12.08.2015 року про зміну відсотку стягнення на 20% позивачем не оскаржувалась. Тобто, вказані в апеляційній скарзі позовні вимоги позивачем не заявлялись до суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх розглядати.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 04 листопада 2015 р. у справі № 223/592/15-а залишити без задоволення.
Постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 04 листопада 2015 р. у справі № 223/592/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
ОСОБА_3