"02" грудня 2015 р. справа № 808/5159/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 808/5159/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,-
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» 18.08.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості. В обґрунтування позову зазначено, що позивачем при митному оформлені були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, Вказані документи відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними, оскільки виявлені відповідачем розбіжності не стосувалися митної вартості ввезеного товару. Однак, позивач подав додатково витребувані відповідачем документи, які мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені розбіжності. Митним органом не зазначено, які відомості про митну вартість залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів такі документи були надані.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000104/1 від 03.06.2015 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00226 від 03.06.2015 року.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» (код ЄДРПОУ 33134908), знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул..Скворцова, 236.
Відповідач - Запорізька митниця ДФС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України та Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та PELAGOS P/F, Фарерські острови (продавець), укладено контракт № 188F/2015P від 30.04.2015 року на поставку свіжозамороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів. Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження та доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до вказаного контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожений оселедець. Згідно інвойсу постачальника № SDA140305 від 19.05.2015 року товар постачався за ціною 1,04 доларів США за кг., на умовах FСА Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 02.06.2015 року позивачем до митного органу в електронному вигляді було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/008524 довідковий №3877 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 89700,85 грн. (22,40 грн. або 1,06 доларів США за 1 кг).
Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків 87800,85 грн. (4164,16 доларів США х 21,084888 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України в розмірі 1900 грн..
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт № 188F/2015P від 30.04.2015 року; інвойс №SDA140305 від 19.05.2015 року; калькуляція постачальника від 19.05.2015 року; прайс-лист від 15.05.2015 року; міжнародна товарно-транспортна накладна № 0781484 від 21.05.2015 року; довідка про транспортні витрати б/н від 21.05.2015 року; договір міжнародного експедирування від 19.01.2015 року; договір оренди транспортних засобів №1/2013 від 02.01.2013 року з додатковою угодою від 31.12.2013 року; дублікат ветеринарного свідоцтва від 25.05.2015 року серії ЄРД-00 № 089839; ветеринарний (санітарний) сертифікат № LТ 0176192/L2-5171 від 21.05.2015 року; сертифікат походження № ВС 29094 від 19.05.2015 року; сертифікат якості № 41-2015 від 19.05.2015 року; експортна декларація від 21.05.2015 року № 15LTLUB000EK00C288; лист постачальника про виробника від 28.10.2014 року.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності.
Відповідачем декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім того декларанта було повідомлено про можливість подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Позивачем 03.06.2015 року додатково надано: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-260 від 22.05.2015 року; лист постачальника від 02.06.2015 року з даними бухгалтерського обліку та про відсутність каталогів; лист постачальника б/н від 16.05.2015 року з поясненнями про прайс-лист; лист постачальника б/н від 19.05.2015 року з повідомленням про відправника товару; лист експедитора б/н від 02.06.2015 року про форму експортних декларацій; лист позивача № 06/02-442 від 26.05.2015 року з поясненнями щодо форми оплати за товар.
Проте, митний орган, розглянувши додатково надані листи зробив висновок, що такі додатки спрямовані на спростування виявлених розбіжностей, а не на підтвердження митної вартості оцінюваного товару. Декларантом не подано у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.
Митну вартість товару, що імпортується, митним органом визначено із застосуванням другорядного методу 2г (резервного) - за ціною договору щодо ідентичних товарів з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо подібних товарів за методом 2 «г» з розрахунку 1,4 дол. США за кг товару (МД № 112050000/2015/008203 від 27.05.2015 року, 112050000/2015/008217 від 27.05.2015 року).
03.06.2015 року відповідачем прийнято рішення №112050000/2015/000104/1 про коригування митної вартості товарів. Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00226.
03.06.2015 року на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2015/008644, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 9111,14 грн. (гр. 47 ВМД).
Таким чином, товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2015/008644 від 03.06.2015 року.
Не погодившись з рішенням по коригування митної вартості та карткою відмови, ТОВ «Кліон» звернулось до суду з вимогами про їх скасування.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Колегія суддів когоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав можливість та був зобов'язаний визначити митну вартість за першим основним методом за ціною контракту і відповідно, не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.
Так, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Запорізькою митницею встановлені такі розбіжності:
1) в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення № 5LT1404372220114314 від 21.05.2015 року найменування товару не відповідає його найменуванню, що зазначене в інвойсі № SDA140305 від 19.05.2015 року в частині його повноти (не вказано цілий оселедець чи ні, не вказано його розмір, що виходячи з наданої до митного оформлення калькуляції б/н від 19.05.2015 року суттєво впливає на формування ціни на товар), також у вищезазначеній декларації відсутні умови поставки, а вартість товару та валюта (3876,16 EUR) не відповідає вартості товару та валюті в інвойсі № SDA140305 від 19.05.2015 року (4164,16 USD), хоча п. 5.1 контракту № № 188F/2015P від 30.04.2015 року визначено, що «ціни на товари визначаються у доларах США (USD) або Євро і зазначаються в інвойсах на кожну партію товару», що не дає змоги впевнитись, що вищезазначені документи стосуються оцінюваного товару;
2) в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення № 5LT1404372220114314 від 21.05.2015 року в графі 2 «Експортер» зазначено особу, яка відсутня в інших наданих до митного оформлення документів, а отже не має відношення до даної поставки (LAIVU KROVOS AB «KLAIPEDOS SMELTE» NEMUNO G. 24 LT Klaipedos m.), що не дає змоги однозначно ідентифікувати дану поставку;
3) наданий до митного оформлення прайс-лист б/н від 15.05.2015 року містить інформацію про ціну на товар, що упаковано в картонні короби, але не зазначено яка вага одного короба, що виходячи з наданого до митного оформлення в інвойсу № SDA140305 від 19.05.2015 року впливає на формування ціни на товар;
4) згідно п. 1.2 контракту № 188F/2015P від 30.04.2015 року «відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів, та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товарів», але відправник, вказаний в інвойсі №SDA140305 від 19.05.2015 року (Pelagos P/F, Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Фарерські острови) відмінний від виробника, вказаного в накладній СМR № 0781484 від 21.05.2015 року (UAB «GREEN TRANSPORT» S.Dariaus ir S.Gireno 9-1,Klaipeda, Lithuania).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Як зазначалось вище, позивач направив митному органу додатково витребувані документи.
Стосовно зауважень відповідача про те, що в експортній декларації зазначено не повне найменування товару, відсутні умови поставки, а вартість товару зазначена в євро, що не відповідає інвойсу, позивач надав лист експедитора від 02.06.2015 року з поясненнями щодо заповнення експортної декларації в Євросоюзі.
Щодо зауважень відповідача про те, що в прайс-листі не зазначено вагу пакування, позивач надав лист постачальника від 16.05.2015 року з поясненнями стосовно виданого прайс-листа. З вказаного листа вбачається, що прайс-лист виданий на продукцію морожений оселедець цілий 400 гр. + упаковану в картонні короба по 2 х 14 кг.
Стосовно зауважень митного органу, що відправник, зазначений в інвойсі, не співпадає з відправником, зазначеним в СМR, позивач надав лист постачальника від 19.05.2015 року, яким постачальник повідомив позивача про відправника з м.Клайпеда - UAB «GREEN TRANSPORT», адреса: S. Dariaus ir S.Gireno 9-1, Klaipeda, Lithuania, що і зазначено в СМR.
З наведеного вбачається, що позивачем виконано всі вимоги відповідача про витребування додаткових документів.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про протиправність зроблених митницею висновків щодо наявності вказаних розбіжностей та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу 2г резервного, на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД № 112050000/2015/008203 від 27.05.2015 року, 112050000/2015/008217 від 27.05.2015 року.
Частина перша статті 64 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо, та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Запорізькою митницею ДФС України не доведено правомірність прийняття 03.06.2015 року рішення №112050000/2015/000104/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00226.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 808/5159/15 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 808/5159/15 залишити без змін.
Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 281 (двісті вісімдесят одну) гривню 36 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС України.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак