09 грудня 2015 рокусправа № 804/1287/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_2 районного центру зайнятості до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення коштів,-
Позивач ОСОБА_2 районний центр зайнятості (далі - ОСОБА_2 РЦЗ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» (далі - ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг громадянину ОСОБА_3О у розмірі 8350,77 грн. у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» №803-ХІІ від 01.03.1991 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або іншого передбаченого законом доходу і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно пп.2 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533-III) виплата по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення на роботі за рішенням суду, утримується з працедавця.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3О звернувся до ОСОБА_2 РЦЗ з заявою про надання йому статусу безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю, оскільки наказом ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» №104 від 02.06.2014 року його було звільнено з посади формовщика ручної формовки вальцеливарного цеху.
На підставі даної заяви ОСОБА_2 РЦЗ ОСОБА_3О надано статус безробітної особи та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014 року по справі №199/5326/14-ц(2/199/2692/14), яке набрало законної сили визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» №104 від 02.06.2014 року, поновлено ОСОБА_3О на посаді формовщика ручної формовки вальцеливарного цеху, стягнуто на його користь з ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10482,11 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду наказом ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» №615 від 23.10.2014 року ОСОБА_3О поновлено на посаді на посаді формовщика ручної формовки вальцеливарного цеху з 02.06.2014 року.
ОСОБА_2 РЦЗ припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3О у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду, на адресу відповідача направлена претензія про необхідність повернення виплачених позивачем ОСОБА_3О коштів допомоги по безробіттю в розмірі 8350,77 грн., в задоволенні якої відповідачем відмовлено,після чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Приймаючи до уваги викладене суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином норми чинного законодавства не містять положень, на виконання яких центр зайнятості, як суб'єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів з підприємства як працедавця за період виплаченої ним допомоги по безробіттю особі, яку поновлено на роботі за рішенням суду на даному підприємстві.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства , що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.157, п.4 ч.1 ст.198, ст. ст. 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 районного центру зайнятості до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення коштів закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова