Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Головуючий у 1 інстанції - Степаненко В.В.
07 грудня 2015 рокусправа № 804/4153/15
Приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. газети «Правда», буд.29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання Фірсік Д.Ю., з участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 р. у справі №804/4153/15 за позовом Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом комунального підприємства “Тернівське житлово-комунальне підприємство” до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322220 від 10.12.2012 року та №0000332220 від 10.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 р. адміністративний позов було задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000322220 та №0000332220 від 10.12.2012 року.
Присуджено з Державного бюджету України на користь комунального підприємства “Тернівське житлово-комунальне підприємство” судові витрати у розмірі 2294,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що документи підтверджуючі фактичне переміщення товару від постачальника до покупця у позивача відсутні. Не було позивачем надано і документів, що підтверджують якісні характеристики отриманого товару.
З огляду на викладене, контролюючий орган прийшов до висновків про непідтвердженість товарного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія Центр Авоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тиара».
Окремо апелянт зазначив про наявність вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.201 року у кримінальній справі №0417/1-298/2011, в якому було встановлено створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Компанія Центр Авоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тиара» з 02.09.2008 року по 31.03.2011 року, з метою переведення грошових коштів з безготівкової форми.
Враховуючи вирок суду, контролюючий орган вважає, що прийшов до висновків про доведеність існування умислу сторін правочинів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Перевіривши за матеріалами справи, наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13.11.2012 року по 19.11.2012 року посадовими особами відповідача проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Комунального підприємства “Тернівське житлово-комунальне підприємство” з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ “Компанія Центр Автоматики”, ТОВ “Союз ОПТ”, ПП ТД “Тіара” за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 26.11.2012 року за №177-22/2-31657751.
За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем: п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.п.198.1, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 86 903,00 грн.; п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено валові доходи на суму 610 241,00 грн. та завищено валові витрати на суму 370 889,16 грн. та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України та занижено доходи на суму 37 622,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 253 936,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 20 грудня 2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000322220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 304 935 грн. (з яких: 253 936 грн. - основний платіж та 50 999 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення №0000332220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 105 159 грн. (з яких: 86 903 грн. - основний платіж та 18 256 - штрафні (фінансові) санкції).
Згідно статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що дає право на включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.
Зокрема, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктами 5.1, 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ “Союз ОПТ” (постачальник) було укладено договір поставки №124п-10 від 31.05.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю труби в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в специфікації (Т.1 а.с.60-61).
27.05.2010 року між Комунальним підприємством “Тернівське житлово-комунальне підприємство” (покупець) та ТОВ “Союз ОПТ” (постачальник) було укладено договір поставки №121п-10, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю будівельні матеріали в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в специфікації (Т.1 а.с.62-63).
На виконання вказаних договорів були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому на склад.
Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Відсутність заборгованості по оплаті за вищенаведеними договорами також підтверджується в акті перевірки (Т.1 а.с.19 зі зворотнього боку).
Дані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на склад підприємства матеріально відповідальною особою ОСОБА_4 та списані у виробництво для проведення ремонтних робіт та власного використання у господарській діяльності на виробництві за необхідністю на підставі лімітних карток, які підписані директором або головним інженером, про що зазначені в акті перевірки позивача (Т.1 а.с.19 зі зворотнього боку). Використання отриманих у ТОВ “Союз ОПТ” товарів також підтверджується актами приймання виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.
На підставі даних документів позивачем було включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 64 783,84 грн. та до складу валових витрат вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей у сумі 323 919,16 грн.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між Комунальним підприємством “Тернівське житлово-комунальне підприємство” та ТОВ “Компанія “Центр Автоматика” були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні про надання послуг з продажу будівельних матеріалів (Т.1 а.с.103-112).
Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Відсутність заборгованості по оплаті за вищенаведеними договорами також підтверджується в акті перевірки (Т.1 а.с.27 зі зворотнього боку).
Товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на склад відповідно оприбуткованих накладних та видані відповідно лімітних карток затверджених підписом директора підприємства та головного інженера для використання у господарській діяльності підприємства, про що зазначено в акті перевірки позивача (Т.1 а.с.27 зі зворотнього боку). Використання отриманих у ТОВ “Компанія “Центр Автоматика” товарів у власній господарській діяльності також підтверджується актами приймання виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.
На підставі вказаних документів позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 46 970 грн. та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму у розмірі 8234 грн.
11 січня 2011 року між позивачем (покупець) та ПП “Торговий дім “Тиара” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №241, у відповідності з яким продавець зобов'язується поставити у власність покупцю матеріали для ремонту житлового фонду в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в специфікації (а.с.113-114).
На виконання вказаних договорів були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні.
Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Відсутність заборгованості по оплаті за вищенаведеними договорами також підтверджується в акті перевірки (Т.1 а.с.32 зі зворотнього боку).
Товарно-матеріальні цінності були придбані для власного виробництва та використані у господарській діяльності підприємства, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до видаткових накладних підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на суму 202 796,40 грн., в т.ч. ПДВ 33 799,40 грн.
До складу валових витрат по декларації на прибуток підприємства суми товарно-матеріальних цінностей не включалась. Податковий кредит був відображений за січень та лютий, який в подальшому відкоригований.
Рух активів Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ “Союз ОПТ”, ТОВ “Компанія “Центр Автоматика”, ПП “Торговий дім “Тиара” підтверджується обігово-сальдовими відомостями, які містяться в матеріалах справи та журналами ордерами по рахункам 631, 311, які досліджувались в ході перевірки позивача. Рух активів також підтверджує контролюючий орган в акті перевірки (Т.1 а.с.19, 27, 32 - зі зворотнього боку).
Посилання контролюючого органу на те, що факт відсутності товарно-транспортних накладних свідчить про безтоварність операцій, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Окрім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, представником позивача надано пояснення щодо документального підтвердження транспортування. Так, товар, придбаний у ТОВ “Союз ОПТ”, ТОВ “Компанія “Центр Автоматика”, ПП “Торговий дім “Тиара”, є негабаритним, а тому позивач здійснив самостійну доставку товару власним транспортом, що не заборонено законом.
Також суд не погоджується з доводами контролюючого органу щодо неможливості реального здійснення операцій позивачем з контрагентами у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки для проведення операцій купівлі-продажу або поставки товарів (послуг) наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, а у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.
Окрім того, слід зауважити, що на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти наявність виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого устаткування для здійснення господарської діяльності контрагентами, а відтак відсутня залежність правомірності формування податку на додану вартість та податку на прибуток від цих відомостей про контрагентів. В свою чергу, для здійснення господарських операцій у відповідності з нормами господарського і цивільного законодавства, позивачем було укладено договори, отримано і складено всі необхідні первинні документи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з
питань митної справи.
Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток за такими договорами у позивача не було.
Щодо посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2011 року у кримінальній справі №0417/1-298/2011, який набрав законної сили, винесеного відносно посадових осіб ТОВ “Компанія Центр Автоматика”, ТОВ “Союз ОПТ”, ПП ТД “Тіара”, колегія зазначає, що згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Проте обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.
Окрім того, з наведеного вироку вбачається, що він ухвалений по відношенню до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які придбали у невідомих осіб установчі документи та печатки контрагентів позивача - ТОВ “Компанія Центр Автоматика”, ТОВ “Союз ОПТ”, ПП ТД “Тіара” з метою переведення грошових коштів з безготівкової форми. Наведені у вироку особи не є засновниками або керівниками позивача, не займають жодних посад у підприємстві, не мають жодного прямого або опосередкованого впливу на прийняття рішень в рамках господарської діяльності позивача.
Також колегією суддів встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Т.1 а.с.42) на момент укладання договорів з позивачем та їх виконання, керівником ТОВ “Союз ОПТ” була ОСОБА_11, яка підписувала первинну документацію ТОВ “Союз ОПТ” у перевіряємий період.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Т.1 а.с.46) на момент правовідносин позивач з ТОВ «Компанія «Центр Автоматика» керівником цього підприємсва був ОСОБА_12, яким підписувалась первинна документація по взаємовідносинам з позивачем.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Т.1 а.с.56) на момент укладання договору з позивачем та їх виконання, керівником ПП «Торговий дім «Тіара» була ОСОБА_13, з якою позивачем укладався договір та яка підписувала первинну документацію у перевіряємий період.
Жодної інформації щодо керівників контрагентів позивача - ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у тому числі їх заперечення проти виконання господарської діяльності у перевірений відповідачем період, вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2011 року у кримінальній справі №0417/1-298/2011 не містить.
Наявними в матеріалах справи первинними документами, які також були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено виконання умов договорів ТОВ “Компанія Центр Автоматика”, ТОВ “Союз ОПТ”, ПП ТД “Тіара” та отримання товарів (послуг) КП "Тернівське житлово-комунальне підприємство"
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ “Компанія Центр Автоматика”, ТОВ “Союз ОПТ”, ПП ТД “Тіара” у перевірений період та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 р. у справі №804/4153/15 за позовом Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 грудня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 08 грудня 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді В.А.Шальєва
ОСОБА_14