ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
08 грудня 2015 року м. Київ № 826/9253/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Нагорянського С.І., Аблова Є.В. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Пенсійного фонду України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати бездіяльність відповідача стосовно оцінки роботи посадових осіб Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідальних за нарахування та виплату пенсій, по виконанню постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 р., постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р., ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року;
- зобов'язати Правління Пенсійного фонду України звільнити посадових осіб Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідальних за нарахування та виплату пенсій, за порушення присяги держслужбовця відповідно до чинного законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2015 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до попереднього судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2015 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, незважаючи на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративні суду від 10.12.2014 р., яка вступила в законну силу, Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя продовжує нараховувати та виплачувати позивачу пенсію в розмірі 2135,25 гри. за постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210, застосування якої при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії суд визнав незаконним (лист Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.04.2015 р. №10/01.2-60).
Також позивачем зазначено й про те, що згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. (справа № 2-а-2620/11), яка вступила в законну силу в тому ж році, Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, передбачених статтями 51, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 26.04.2010 р. по 22.07.2011 р. з урахуванням розміру проведених виплат, однак, як йдеться у позовній заяві, станом на момент звернення позивача до суду постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. Управлінням Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя не виконана.
Згідно наявних у справі заперечень, відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, з підстав їх невмотивованості.
В обґрунтування власної правової позиції у справі відповідачем зазначено, що процедура адміністративного оскарження рішень про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій визначена Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженим постановою правління Пенсійного України від 12.10.2007 р. №18-6 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.11.2007 р. №1241/14508 (далі - Порядок №18-6). Відповідно до п. 2 Порядку № 18-6 у разі, якщо громадянин вважає, що орган, який призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня. При цьому відповідачем зауважено, що позивач до Пенсійного фонду України з приводу оскарження будь-якого рішення чи дій посадових осіб територіальних органів Фонду щодо пенсійного забезпечення не звертався.
В той же час, як йдеться у запереченнях, з 03.08.2014 р. пенсія позивачу нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на таке, як йдеться у запереченнях, управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя постанова Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 р. по справі №337/6287/14-а виконана, пенсія Позивачу призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
До судового засідання 25.11.2015 р. сторони, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з»явились, повноважених представників не скерували.
Водночас попередньо позивачем скеровано до суду заяву про розгляд даної справи без його участі, представником відповідача про причини неявки суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Згідно наявної у справі копії посвідчення від 11.07.2014 р. серії НОМЕР_1 (категорія 1) особи ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21.10.2014 р. у справі №337/6287/14-а (№2-а/337/164/2014) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя, про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, позов задоволено частково:
- визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу основної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та додаткової пенсії у розмірі 11 % заробітку за стаж роботи, що перевищує 20 років, на підставі ст.ст. 50, 54, ст. 56 ч. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними;
- зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче 6-ти (шести) розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі 50% (п'ятдесят відсотків) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; а також додаткову пенсію у розмірі 11 % заробітку за стаж роботи, що перевищує 20 років, - за відрахуванням фактично отриманих ним сум, починаючи з 29 березня 2014 року.
Ухвалою апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 р. по справі №337/6287/14-а (2-а337/164/2014) залишено без змін.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2011 р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя про відмову ОСОБА_1 у перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя зробити перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю) починаючи з 15 серпня 2010 року та сплатити недоплачену суму з урахуванням вже отриманої позивачем, а також нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. у справі №2а-2620/11 за позовом прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах позивача ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії в перерахунку пенсії, про зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2011 р. змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції, зокрема, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах передбачених статтями 51, 67 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 26 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням розміру проведених виплат. В іншій частині постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2011 р. залишено без змін.
09.04.2015 р. позивач звернувся до Пенсійного фонду України з запитом на отримання публічної інформації, який, зокрема, стосувався розміру отриманої пенсії Позивача за квітень 2015 р. та виконання управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 р. по справі № 337/6287/14-а.
16.04.2015 р. листом №23777/02-30 Пенсійний фонд України надав позивачу відповідь, в якій зазначено, що виходячи зі змісту п. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит позивача не відноситься до публічної інформації та повідомив, що його запит направлено до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для надання відповіді щодо пенсійного забезпечення в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". При цьому Пенсійний фонд України керувався вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" та приписами п.п. 7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 р. №41/26486 (далі - Положення № 28-2), згідно з якими призначення та виплата пенсії належить до повноважень управлінь Фонду.
17.04.2015 р. до Пенсійного фонду України із Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшов запит позивача, аналогічний за змістом із запитом до Пенсійного фонду України від 09.04.2015 р.
Пенсійний фонд України листом від 22.04.2015 р. №24456/02-30 надав відповідь позивачу про те, що кошти на виплату державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, враховані в Державному бюджеті України у розмірах, визначених постановою КМУ від 23.11.2011 р. №1210. При цьому також зауважено, що відповідно до наказу Пенсійного фонду України від 05.03.2015 р. №39 «Про початок проведення в територіальних органах Пенсійного фонду України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» з березня 2015 р. проводиться зазначена планова перевірка керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно із чинним законодавством.
27.04.2015 р. позивач знову звернувся до Пенсійного фонду України з інформаційним запитом, в якому з посиланням на Закон України "Про доступ до публічної інформації" просив повідомити його про початок та закінчення даної перевірки, де і яким чином позивач може ознайомитись із її результатами, чи буде враховано при перевірці той факт, що позивачу не виплатили частину пенсії за квітень, зважаючи, що позивач є пенсіонером та не працює з 2009 р., чи буде дана оцінка вказаному факту.
У відповідь на вказаний запит Пенсійним фондом України листом від 06.05.2015 р. №25784/02-30 надано письмову відповідь, в якій зазначено, що якщо позивач працює або провадить підприємницьку діяльність, то з 01.04.2015 його пенсія виплачується в особливому порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», якщо ж позивач не працює та не здійснює підприємницьку діяльність, то слід надати до управління Пенсійного фонду України за місцем перебування як отримувач пенсії відповідні документи.
Попри це, у даному листі позивача знову повідомлено про початок перевірки відповідно до наказу Пенсійного фонду України від 05.03.2015 р. №39 «Про початок проведення в територіальних органах Пенсійного фонду України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Разом з тим, відповідачем зазначено, що повідомлення про початок проходження перевірки щодо керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій області та копії заяв про проведення такої перевірки були надіслані до Міністерства юстиції України та оприлюднені на веб-сайті Пенсійного фонду України. В той же час з приводу інформації про закінчення перевірки та її результати відповідачем зазначено про її оприлюднення на веб-сайті Пенсійного фонду України, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Однак, не погоджуючись із зазначеними діями відповідача та вважаючи, що ним допущено протиправну бездіяльність при розгляді його звернень, позивач з метою захисту законних прав та інтересів, звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 02.10.1996 р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до положень ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Водночас скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із ст. 5 цього Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Статтею 7 Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Між тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Положеннями ст. 1 Закону України від 13.01.2011 р. №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939) встановлено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону №2939).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону №2939 запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону №2939 визначено вичерпні випадки, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме, якщо:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно із ч. 2 цієї статті відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Водночас розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939).
Згідно з ч. 4 ст. 22 цього Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч. 5 даної статті).
Між тим, як зазначено Вищим адміністративним судом України у довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 01.06.2013 р., визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо несуб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
При цьому для з'ясування того, чи є інформація публічною, дослідженню підлягають підстави одержання чи створення інформації суб'єктами владних повноважень. Для вирішення цього питання необхідно з'ясувати підстави отримання чи створення запитуваної інформації, виходячи із того, що публічна інформація одержується чи створюється суб'єктами владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством.
За результатами дослідження наявних у справі документів судом встановлено, що Пенсійним фондом України у листі від 06.05.2015 р. №25784/02-30, оформленому у відповідь на запит позивача від 27.04.2015 р., серед іншого зазначено, що повідомлення про початок проходження перевірки щодо керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій області та копії заяв про проведення такої перевірки були надіслані до Міністерства юстиції України та оприлюднені на веб-сайті Пенсійного фонду України. В той же час з приводу інформації про закінчення перевірки та її результатів відповідачем зазначено про її оприлюднення на веб-сайті Пенсійного фонду України, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Разом з тим, на переконання суду, посилання у листі від 06.05.2015 р. №25784/02-30, на ту обставину, що запитувана позивачем інформація розміщена на інформаційному сайті, тобто здійснення посилання на загальнодоступне джерело інформації, замість безпосереднього надання позивачу цієї інформації, є порушенням відповідачем ч. 2 ст. 22 Закону №2939, а тому така відповідь в частині, що стосується конкретно пункту запиту позивача від 27.04.2015 р. вважається неправомірною відмовою в наданні запитуваної позивачем інформації.
У зв'язку із вказаними обставинами суд приходить до висновку, що відповідь Пенсійного фонду України, оформлена листом від 06.05.2015 р. №25784/02-30, вважається неправомірною відмовою в наданні йому інформації.
Згідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
А відтак, на думку суду, задля повного захисту інтересів позивача у даній справі, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відповідь Пенсійного фонду України, оформлену листом від 06.05.2015 р. №25784/02-30, у зв»язку з чим слід зобов'язати Пенсійний фонд України розглянути запит позивача від 27.04.2015 р. з урахуванням висновків суду у даній справі з прийняттям рішення та повідомленням зацікавленої особи.
Що ж до заявлених позивачем в уточненій позовній заяві вимог, то суд, відмовляє у їх задоволенні, адже, погоджується із доводами відповідача в частині того, що за результатами розгляду наведених вище звернень позивача, правових підстав для здійснення перевірки та оцінки роботи управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя та головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо пенсійного забезпечення позивача, не виникло. Так, зокрема, у відповідності до норми ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Між тим, суд також вважає за доцільне зауважити, що доводи позивача, підкріплені практикою Європейського суду з прав людини, стосовно того, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності, безперечно, є вірними за своєю суттю. Проте, як вбачається, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність дій відповідача за результатами розгляду ряду наведених вище звернень ОСОБА_1, в той же час правомірність здійснення пенсійних виплат позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя на підставі постанови Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21.10.2014 р. у справі №337/6287/14-а (№2-а/337/164/2014) та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 р. у справі №2а-2620/11 знаходиться поза межами розгляду адміністративної справи № 826/9253/15, у зв»язку із чим їх дослідження та оцінка судом в даному випадку не здійснюється.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача на можливість звернення в разі невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені ч. 2 ст. 162 цього Кодексу.
Таким чином, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, а також доводи сторін у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв»язку із чим стягнення судового збору на його користь судом у даній справі не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1.
2. Визнати протиправним рішення Пенсійного фонду України, оформлене листом від 06.05.2015 р. №25784/02-30.
3. Зобов'язати Пенсійний фонд України розглянути запит ОСОБА_1 від 27.04.2015 р. з прийняттям рішення та повідомленням зацікавленої особи.
4. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя Я.І. Добрянська
Судді: С.І. Нагорянський
Є.В. Аблов
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 09.12.2015 р.