ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 грудня 2015 року № 826/22214/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»
до
державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005262208,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005262208.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350 необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005262208 без дослідження всіх обставин формування позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість, який виник за результатами фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Октава».
Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350 та, відповідно, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з підстав відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Справу №826/22214/15 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Октава» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), у періоді- січень 2015 року на загальну суму 880 851,00 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005262208, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 880 851,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із приписами статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» та його контрагентом - приватним підприємством «Октава».
У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (надавач) та приватним підприємством «Октава» (отримувач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 15.01.2013 №ТРК0019/0-13, згідно з яким надавач зобов'язується надати отримувачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором, а отримувач зобов'язується повернути допомогу у визначений цим договором строк.
З метою забезпечення виконання приватним підприємством «Октава» зобов'язанням за договором від 15.01.2013 №ТРК0019/0-13, між сторонами останнього також укладено договір застави рухомого майна від 26.12.2014.
У зв'язку з невиконанням умов вказаного договору, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Октава» про стягнення 8 227 317,65 грн., за результатами розгляду якого ухвалою від 17.01.2015 у справі №914/34/15, яка у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 17.01.2015, затверджено мирову угоду, згідно з якою приватне підприємство «Октава» зобов'язується добровільно погасити товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» частину основної заборгованості по поворотній фінансовій допомозі, що виникла згідно з договором №ТРК0019/0-13 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.01.2013 року (із наступними змінами і доповненнями), в загальній сумі 5 285 106,00 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шість грн. 00 коп.) гривень шляхом передачі у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» рухомого майна, яке перебуває в заставі товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» відповідно до договору застави від 26.12.2014 (Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №45993160 від 26.12.2014, реєстраційний номер 14707881) та перелік якого вказаний в Додатку №1 до цієї мирової угоди, загальною вартістю 5 285 106,00 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шість грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ 880 851,00 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 00 коп.).
На підставі акту приймання-передачі рухомого майна від 20.01.2015 приватне підприємство «Октава» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» прийняло у власність рухоме майно, що знаходиться за адресою 73000, Україна, місто Херсон, вулиця 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, будинок 24, загальною вартістю 5 285 106,00 грн., в тому числі ПДВ 880 851,00 грн.
Надалі, приватне підприємство «Октава» виписало на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» податкову накладу від 20.12.2015 №2 на загальну суму 5 285 106,00 грн., в тому числі ПДВ 880 851,00 грн., яка у відповідності до наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, зареєстрована у даному реєстрі.
Також, на підтвердження подальшого руху товару, отриманого у приватного підприємства «Октава» за перевіряємий період, позивачем надано суду копію договору відповідального зберігання майна від 20.01.2015 №ТРК0019/0-15, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент», разом з додатками, на виконання якого складено акт передачі-приймання майна на зберігання від 20.01.2015 у місті Херсон, за яким товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» передано, а товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент» прийнято майно за переліком.
Слід зазначити, що оціночна вартість майна за рахунок якого погашено частину основної заборгованості по поворотній фінансовій допомозі за договором від 15.01.2013 №ТРК0019/0-13 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 17.01.2015, не ставиться під сумнів ані сторонами угоди, ані контролюючим органом в своєму акті перевірки від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350.
Так, в основу висновків акту перевірки від 31.08.2015 №4237/26-58-22-08-17-37378350 відповідачем покладено податкову інформацію державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Октава» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.01.2015 по 31.01.2015. При цьому, відповідачем наголошено на тому, що за січень 2015 року приватним підприємством «Октава» задекларовано податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 880 851 грн., проте станом на 07.05.2015 за даним приватним підприємством рахується недоїмка в сумі 903790,21 грн.
З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (приватного підприємства «Октава») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з приватним підприємством «Октава», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.
У силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
При цьому, приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, відповідачем не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.
Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - приватним підприємством «Октава» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
Також, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочинів, укладених між позивачем та вказаним контрагентом.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу, на підставі яких позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2015 №0005262208 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.09.2015 №0005262208.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.