ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2015 року № 826/13453/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Енергіястрой"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Приватне підприємство "Енергіястрой" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2015 № 0001542201 та № 0001532201.
24.09.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду та містить вимоги про визнання дій щодо складання акта перевірки від 06.04.2015 № 20/26-53-22-05-21/32684082 протиправними та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2015 № 0001532201, від 28.07.2015 № 0002572201.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за період 2013-2014 років. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "БК "Гефест Альянс" не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за договорами підряду, які мали реальний характер та за якими ТОВ "БК "Гефест Альянс" було виконано роботи використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Відтак, складання відповідачем акта та винесення податкових повідомлень - рішень за результатами даної перевірки є протиправним.
У судове засідання 24.09.2015 представник позивача не прибув, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082.
Відповідно до частини першої статті 41 та частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
В період з 24.03.2015 по 30.03.2015 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Енергіястрой" по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за період 2013-2014 років.
За результатами перевірки складено акт від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082, яким встановлені наступні порушення:
- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 980161,00 грн.;
- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 931153,00 грн.
На підставі акта перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.04.2015:
- № 0001532201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1470242,00 грн., у тому числі за основним платежем - 980161, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 490081,00 грн.;
- № 0001542201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1396730,00 грн., у тому числі за основним платежем - 931153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 465577,00 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києва від 01.07.2015 № 10177/10/26-15-10-05-35 скаргу директора ПП "Енергіястрой" частково задоволено, податкове повідомлення - рішення від 24.04.2015 № 0001532201 - залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 24.04.2015 № 0001542201 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 232788,50 грн. - скасовано, в іншій частині - залишено без змін.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва було винесено податкове повідомлення - рішення від 28.07.2015 № 0002572201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1163941,50 грн., у тому числі за основним платежем - 931153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 232788,50 грн.
Приватне підприємство "Енергіястрой", не погоджуючись з діями щодо складання акта перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082 та з податковими повідомленнями - рішеннями від 24.04.2015 № 0001532201, від 28.07.2015 № 0002572201, вважаючи їх протиправними, звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що відповідачем було протиправно складено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Енергіястрой" по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за період 2013-2014 років, акт від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082, оскільки товариство не порушувало норм податкового законодавства, а тому податковий орган повинен був скласти довідку за результатами даної перевірки.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача та звертає увагу, що дії відповідача, пов'язані із складанням акта перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082, є по суті виконанням перевіряючим службових обов'язків, оскільки у разі встановлення під час перевірки порушень складається саме акт.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання дій щодо складання акта перевірки від 06.04.2015 № 20/26-53-22-05-21/32684082 протиправними є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2015 № 0001532201, від 28.07.2015 № 0002572201 суд зазначає наступне.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством "Енергіястрой" (замовник) та ТОВ "БК "Гефест Альянс" (підрядник) було укладено ряд договорів, зокрема:
- № 300401 від 30.04.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 310501 від 31.05.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 300601 від 30.06.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 310701 від 31.06.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 310801 від 31.08.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 300901 від 30.09.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 311001 від 31.10.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги;
- № 301101 від 30.11.2013 щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги.
В підпункті 4.1.1 вище перелічених договорів зазначено, що замовник зобов'язаний надати підряднику будівельні матеріальні по переліку.
Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за договорами № 300401 від 30.04.2013, № 310501 від 31.05.2013, № 300601 від 30.06.2013, № 310701 від 31.06.2013, № 310801 від 31.08.2013, № 300901 від 30.09.2013, № 311001 від 31.10.2013, № 301101 від 30.11.2013, надано суду копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт/та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних та банківських виписок (т. 1, 2), докази використання отриманих робіт у власній господарській діяльності (договори разом із первинними документами, згідно яких позивач є підрядником та надавало роботи по влаштуванню підлог).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наданих позивачем суду довідках про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ в графах "М.П. Підрядник", "М.П. Замовник" та актах приймання виконаних будівельних робіт в графах "М.П. Здав Генпідрядник (Субпідрядник)", "М.П. Прийняв Замовник (Генпідрядник)" містяться підписи та печатки підприємств, водночас не зазначено посад та даних осіб, які вчинили зазначені підписи, а також в актах приймання виконаних будівельних робіт відсутня дата їх складання.
Таким чином, з зазначених довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ та актів приймання виконаних будівельних робіт є неможливим встановити осіб, які їх склали та здійснили господарську операцію, а також дату здійснення господарської операції відображеної у відповідних документах.
Відтак, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ та акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких надані позивачем суду не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за договорами № 300401 від 30.04.2013, № 310501 від 31.05.2013, № 300601 від 30.06.2013, № 310701 від 31.06.2013, № 310801 від 31.08.2013, № 300901 від 30.09.2013, № 311001 від 31.10.2013, № 301101 від 30.11.2013.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів щодо виконання позивачем підпункту 4.1.1 договорів № 300401 від 30.04.2013, № 310501 від 31.05.2013, № 300601 від 30.06.2013, № 310701 від 31.06.2013, № 310801 від 31.08.2013, № 300901 від 30.09.2013, № 311001 від 31.10.2013, № 301101 від 30.11.2013, а саме: в матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем ТОВ "БК "Гефест Альянс" будівельних матеріалів (акти приймання-передачі матеріалів, довіреності на осіб щодо отримання таких матеріалів, докази щодо обліку матеріальних цінностей та їх залишкам); докази повернення підрядником залишків будівельних матеріалів та звіт про використання матеріалів (підпункт 3.1.4 договорів).
Суд звертає увагу, що за відсутності факту придбання послуг (робіт), відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат податку на прибуток, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ТОВ "БК "Гефест Альянс" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги, роботи були надані саме цим контрагентом.
Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.
З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов