14 лютого 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-2470/163/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу,-
25.01.2011 року Державна податкова інспекція у м. Чернівці (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) в якому просить суд: стягнути з відповідача заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1611,85 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2011р. було відкрито скорочене провадження у справі. Зазначену ухвалу відповідач не отримав, оскільки повернулось поштове відправлення в якому зазначено що адресат за зазначеною адресою не проживає (вибув).
Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З урахуванням зазначених норм, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ПП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 29.06.2005 року та взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків з 01.07.2005 року (а. с. 5, 6).
Заборгованість платника податків приватного підприємця ОСОБА_1 по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за період травень 2010 року по грудень 2010 року склала 1611,85 грн. в тому числі пеня 29,72 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 4).
Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 27.01.2010 року та другу податкову вимогу від 25.10.2010 року (а. с. 8).
Державною податковою інспекцією у м. Чернівці винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 29.11.2010 року №128 (а. с. 8).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень державного казначейства України.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації відповідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
У відповідності до п.5 Указу Президента України №727/98, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 35, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до відповідних бюджетів податковий борг в загальній сумі 1611,85 грн.
3. Копію постанови направити сторонам.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Боднарюк