ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2015 року № 826/10155/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бучинського Дениса Дмитровича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі - відповідач 2), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бучинського Дениса Дмитровича (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.05.2015 № 21287949;
зобов'язати відповідача 1 зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням неприбуття всіх сторін у справі, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.05.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бучинський Денис Дмитрович, за результатами розгляду заяви позивача, керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняв рішення № 21287949 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме: відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-357а14, від 19.05.2015 у справі № 21-121а15.
Як видно з матеріалів справи, а саме: інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в березні, квітні та вересні 2014 року на все нерухоме майно Українського консорціуму «Екосорб» накладено арешт в рамках відповідних виконавчих проваджень.
При цьому, судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні допущено описку в частині найменування суб'єкта, на все нерухоме майно якого накладено арешт, замість Український консорціум «Екосорб» зазначено ТОВ «Компанія з управління активами «Екосорб Інвест».
Водночас, як видно з матеріалів справи, 30.08.2006 між позивачем та Українським консорціумом «Екосорб» укладено договір купівлі-продажу облігацій № 1-112-КЛ, відповідно до умов якого емітент (Український консорціум «Екосорб») зобов'язується продати, а покупець (позивач) купити пакет облігацій, характеристика якого наведене у п. 2.2 договору, по вартості, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Також 30.08.2006 між вказаними сторонами укладено договір № 1-112-КЛ бронювання квартири № 44, відповідно до умов якого цим договором визначається порядок бронювання квартири за власником облігацій, а також порядок погашення облігацій і передачі квартири у власність.
Відповідно до п.п. 2.2, 4.6 зазначеного договору бронювання квартири № 44, емітент зобов'язується закріпити за власником облігацій квартиру та передати її власнику облігацій у власність в рахунок погашення пакета облігацій, а власник облігацій зобов'язується оплатити вартість пакета облігацій по договору купівлі-продажу облігацій, а також пред'явити такий пакет облігацій до погашення емітенту у порядку, строки та на умовах, що визначені цим договором та інформацією про випуск. Передача права власності на квартиру від емітента власнику облігацій здійснюється лише в порядку погашення пакета облігацій на підставі акта погашення облігацій та акта прийому передачі квартири, які підписуються одночасно та складаються у відповідності до типових форм, які додаються до цього договору в якості додатків № 2 та № 3 відповідно.
З матеріалів справи вбачається, на виконання вимог вказаних договорів, 25.12.2014 між позивачем та Українським консорціумом «Екосорб» складено та підписано акт прийому-передачі квартири № 1, відповідно до п. 1 якого емітент (Український консорціум «Екосорб») передає покупцю (позивачу), а останній приймає 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 перейменовано на вул. Преображенську) в м. Києві. Згідно з п. 3 такого акту, емітент відповідає за те, що квартира, яка підлягає передачі, належить йому, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжені будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.
Посилання позивача на лист Мін'юсту від 26.05.2015 № 11892-0-33-15/12/19.2, складеного за результатами розгляду звернення ТОВ «ЖЕУ «Житлоексплуатація», щодо питань, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Києв, вул. Преображенська, 8-Б, є безпідставним, оскільки вказаний лист носить інформаційний характер, в той час як в силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Також судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу протиправності спірного рішення, на те, що ні нерухоме майно, ні майнові права на будинок АДРЕСА_1 не належать Українському консорціуму «Екосорб», так як 15.03.2013 останній, як генеральний підрядник, всі свої права на недобудований об'єкт за вказаною адресою передав для завершення будівництва замовнику ТОВ «Будінвестгруп», оскільки, по-перше, відповідно до п.п. 2.1.3, 3.2 договору пайової участі у будівництві житлових будинків на перетині вулиць Максима Кривоноса та Клименка, вулиць Зої Космодем'янської та Червонопартизанської в Солом'янському районі міста Києва від 15.08.2011 № 31/287 (нова редакція), укладеного між ТОВ «Будівельна інвестиційна група», ПП «Будівельна інвестиційна група», Український консорціум «Екосорб» та ТОВ «Інтербізнес Інвест», стороні 3 (Український консорціум «Екосорб») належать права на отримання доходів від реалізації 16152,2 м2 новостворених площ згідно Протоколу розподілу площ, який є невід'ємною частиною даного договору. Власником частин об'єкта, зазначених, зокрема, у пункті 2.1.3 договору, зокрема - квартир, вбудованих та прибудованих нежитлових приміщень до моменту їх відчуження (відступлення права вимоги на них або укладання будь-яких інших договорів, які передбачають перехід прав на отримання новостворюваних площ та/або права власності на них) або відчуження майнових прав на новостворювані площі, які належать кожній із цих сторін на підставі Протоколу розподілу площ, є відповідно сторона 3 (Український консорціум «Екосорб»).
Тобто в силу вказаного договору пайової участі у будівництві власником переданої позивачу на підставі акта прийому-передачі квартири від 25.12.2014 № 1 квартири № 44 є саме Український консорціум «Екосорб».
Разом з тим, складення повноважень Українським консорціумом «Екосорб», як генерального підрядника, та, відповідно, зміна генерального підрядника у будівництві, не має наслідком позбавлення права Українського консорціуму «Екосорб» на пайову участь у будівництві та відповідну частку у ній.
Отже, з огляду на те, що квартира № 44 передана позивачу 25.12.2014, тобто вже після накладення в березні, квітні та вересні 2014 року арешту в рамках відповідних виконавчих проваджень на все нерухоме майно Українського консорціуму «Екосорб», суд приходить до висновку, що державним реєстратором правомірно відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Приймаючи до уваги зазначене, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.05.2015 № 21287949.
За таких умов, не підлягає задоволенню і позовна вимога, як похідна, про зобов'язання відповідача 1 зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідачі довели суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
Зважаючи на викладене у сукупності, позовні вимоги, заявлені позивачем в межах розгляду даної адміністративної справи є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко