Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
25.11.2015 р. № 820/7053/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
суддів - Бідонька А.В., Мельникова Р.В.,
при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області, ОСОБА_4 банку України в особі Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області, третя особа - начальник Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5 про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та зобов'язати відповідача скасувати наказ Управління ОСОБА_4 Банку України в Харківській області від 12.05.2015 року № 375-к ; поновити ОСОБА_1 в Управлінні ОСОБА_4 банку України в Харківській області на раніше займаній посаді; стягнути із роботодавця суму заборгованості по заробітній платі на користь позивача за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 11.09.2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_4 банк України в особі Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області.
Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 30.09.2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи начальника Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що починаючи з 30.09.1986 року працювала на різних посадах в Управлінні ОСОБА_4 банку України в Харківській області. 04.02.2015 року позивача попередили про вивільнення її з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) відповідно до п.10 постанови правління НБУ від 15.01.2015 року №29-к "Про удосконалення структури та звернення граничної чисельності працівників територіальних управлінь НБУ" та наказу Управління НБУ в Харківській області від 21.01.2015 року №29-к "Про скорочення штату працівників управління" прийнято рішення про скорочення штату працівників управління 20.04.2015 року. 13.05.2015 року позивача було звільнено з посади економіста 1 категорії сектору внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку згідно наказу Управління НБУ в Харківській області від 12.05.2015 року №375-к. Вважає оскаржуваний наказ неправомірним та прийнятими з порушенням чинного законодавства, оскільки в порушення ст. 49-2 КЗпП роботодавецем не запропоновано іншу роботу одночасно з попередженням про звільнення. Також колишнім роботодавцем не враховано положення ст. 42 КЗпП, а саме не враховано безперервність стажу роботи на даному підприємстві. З огляду на викладене, наказ підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку.
Від начальника Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що при прийнятті наказу від 12.05.2015 року №375-к діяв у відповідності до чинного законодавства, а також погодився, що в новій структурі управління передбачена посада економіста 2 категорії відділу організації бухгалтерського обліку, проте на дану посаду було переведено більш кваліфікованого працівника у порівнянні з позивачем, що до скорочення посад обіймав посаду провідного економіста. Крім того, зазначив, що на момент попередження позивача про звільнення, а також під час звільнення в управлінні були відсутні посади, які позивач міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Третя особа - начальник Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно ч.2 ст.128 КАС України - неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи - начальник Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступні обставини.
З 30.09.1986 року позивач ОСОБА_1 працювала в управлінні ОСОБА_4 банку в Харківській області (Харківська обласна контора Держбанку) на різних посадах, з 20.03.2006 року працювала на посаді економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку Управління ОСОБА_4 банку в Харківській області (а.с.9-12).
04.02.2015 року Управлінням ОСОБА_4 банку в Харківській області в письмовій формі (а.с.7) економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку Управління ОСОБА_4 банку в Харківській області ОСОБА_1 було попереджено про вивільнення її з займаної посади, що підтверджується відповідним підписом ОСОБА_1
На підставі зазначеного попередження про вивільнення, наказом Управління ОСОБА_4 банку в Харківській області від 12.05.2015 р. №375-к (а.с. 8), ОСОБА_1 з звільнено з роботи 13.05.2015 року, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу, колегією суду встановлено наступне.
Правовідносини щодо проходження служби в управлінні ОСОБА_4 банку в Харківській області врегульовано Законом України "Про ОСОБА_4 банк України", Законом України “Про державну службу", а також КЗпП України.
Відповідно до ч.4 ст.64 Закону України «Про ОСОБА_4 банк України» службовці ОСОБА_4 банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого. Умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців ОСОБА_4 банку визначаються Законом України «Про державну службу».
Отже, питання функціонування державної служби у ОСОБА_4 банку та класифікації посад вирішує Правління ОСОБА_4 банку відповідно до законодавства України.
Згідно ст.1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Суд зазначає, що, застосовуючи норми Закону України "Про державну службу", у спірних правовідносинах необхідно виходити з підстав припинення державної служби, які визначені у ст. 30 Закону "Про державну службу".
Відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
З огляду на те, що самостійної підстави звільнення не встановлено ні Законом України "Про НБУ", ні Законом України "Про державну службу", при вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення КЗпП України, що прямо передбачено ч. 1 ст.30 Закону України "Про державну службу".
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено за п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.
Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч.1- ч.3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення п.1 ст. 40, частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Судом встановлено, що на виконання п. 10 постанови Правління ОСОБА_4 банку України від 15.01.2015 року №14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь ОСОБА_4 банку України", Управлінням ОСОБА_4 банку в Харківській області прийнято наказ від 21.01.2015 року №29-к (а.с.22), яким визначено здійснити з 20.04.2015 року скорочення штату та чисельності працівників управління.
При цьому, суд не дає правову оцінку зазначеному наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області на 2015 рік, відповідно до постанови Правління ОСОБА_4 банку України від 15.01.2015 року №14 визначено відділ організації бухгалтерського обліку, в якому передбачено посади, а саме: головного бухгалтера - начальника відділу, заступника начальника бухгалтера - начальника, 12 посад головних спеціалістів, 5 посад провідних економістів, 7 посад економістів 1 категорії, а також одна посада економіста 2 категорії (а.с. 107-110).
Як встановлено в ході судового засідання, при попередженні позивача про вивільнення її з посади економіста 1 категорії, позивачу не запропоновано наявні вакантні посади у відділі організації бухгалтерського обліку, в якому передбачено 7 посад економістів 1 категорії.
Зазначені обставини відповідач пояснює тим, що вони були запропоновані іншим особам, які на момент скорочення штату займали також посади економістів 1 категорії та мали більш високий рівень кваліфікації та більш високий рівень продуктивності праці.
Згідно наданого відповідачем порівняльного аналізу фахівців на заміщення посади економіста 1 категорії відділу організації бухгалтерського обліку Управління НБУ у Харківській області станом на 23.01.2015 року, відповідачем взято до уваги при заміщенні посади економіста 1 категорії, фактично тільки результати щорічного оцінювання в період з 2012 року по 2014 рік.
При цьому, як вбачається з зазначеного аналізу, однакові показники кваліфікації та продуктивності праці з позивачем є у інших працівників - економістів 1 категорії, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.112-113).
Також суд зазначає, що відповідно до первиних документів - анкет, що визначають безпосередні показники та критерії щорічного оцінювання, виставлені інші оцінки, ніж ті, що зазначені в порівняльному аналізі, що стали підставою для фактичного вивільнення позивача з посади.
Аналізуючи анкети щорічного оцінювання, в яких безпосередньо міститься підпис керівника відповідного відділу щодо оцінки, що відповідає рівню якості виконання обов'язків і завдань ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.147-148,149,150-152), судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та іншому працівнику - економісту 1 категорії ОСОБА_6 було виставлено однакову оцінку - добре.
Також відповідачем не враховано, що ОСОБА_7 перейшла на посаду економіста 1 категорії лише рік тому, а оцінювання ОСОБА_6 взято лише за останні 2 роки.
Отже, в даному випадку наявні рівні умови продуктивності праці та кваліфікації між позивачем та вказаними особами, вони мають однакову кваліфікацію, оскільки є економістами 1- категорії, а також мають однакову продуктивність праці, виходячи з анкет щорічного оцінювання.
Згідно ч. 2 ст. 42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
З огляду на 29-ти річний безперервний стаж роботи позивача в Управлінні НБУ в Харківській області, суд дійшов висновку про порушення відповідачем при звільненні позивача п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, оскільки при звільненні позивача з Управління НБУ в Харківській області у зв'язку з скороченням штату, не враховано перевагу в залишенні на роботі, яку мала позивач. Наведене фактично призвело до порушення відповідачем ч. 2, ч. 3 ст. 49-2 КЗПп України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, згідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшли висновку, що наказ Управління ОСОБА_4 Банку України в Харківській області від 12.05.2015 року № 375-к - прийнято відповідачем з порушенням п. 3 ч. 2 ст. 42, а також ч.2 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, через що наказ підлягає скасуванню.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді, тобто на посаді економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку з 13.05.2015 року, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки від 23.11.2015 року № 07-143/7872, а також враховуючи положення Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” судом встановлено, що розмір середньомісячного заробітку позивача із дати звільнення 13.05.05.2015року до 24.11.2015 року становить 33615,40 грн. (1077,75 год. х 36,94 грн. середньогодинної заробітної плати - 6196,69 грн. вихідна допомога при звільненні).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з моменту звільнення та до моменту вирішення даної справи, у загальному розмірі 33615,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати відносяться за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.256 КАС України, постанова суду щодо поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 256 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області, ОСОБА_4 банку України в особі Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області, третя особа - начальник Управління ОСОБА_4 банку України в Харківській області ОСОБА_5 про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати наказ Управління ОСОБА_4 Банку України в Харківській області від 12.05.2015 року № 375-к.
Поновити ОСОБА_1 в Управлінні ОСОБА_4 банку України в Харківській області на посаді економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку.
Стягнути з Управління ОСОБА_4 Банку України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час ви мушеного прогулу в розмірі 33615,40 грн. (тридцять три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 40 копійок).
Допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Управлінні ОСОБА_4 Банку України в Харківській області на посаді економіста 1 категорії сектора внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку, в частині стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2015 року.
Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.
Судді Бідонько А.В.
ОСОБА_8