Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 жовтня 2011 р. № 2-а- 8192/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
суддів Спірідонова М.О., Чудних С.О.
при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування вимоги
< Текст >
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати нечинною вимогу Відповідача про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією ВАТ "Турбоатом" за 2009 - 2010 роки; скасувати вимогу Відповідача про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією ВАТ "Турбоатом" за 2009 - 2010 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що КРУ в Харківській області не об'єктивно провело ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача, оскільки не повно дослідило положень фінансово-господарських документів, наданих Позивачем для перевірки, та зробило висновки, які не відповідають діючому законодавству України в сфері господарсько-цивільних правовідносин, у зв'язку з чим вважав, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконною і підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову та просив їх задовольнити.
Представники відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечували проти позову, надали суду пояснення, позиція яких повністю збігається з викладеною в письмових запереченнях, де зазначили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувана вимога прийнята на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просили у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»та пункту 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою»контрольно-ревізійні служби проводять перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій, за результатами якої складається акт з викладеними в ньому висновками -результатами ревізії. На підставі ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»та пункту 46 Постанови Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», контрольно-ревізійна служба пред'являє вимоги, що є обов'язковими до виконання, про усунення виявлених порушень.
Зокрема, Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області, на виконання плану роботи було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача, Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», за період роботи 2009 -2010 роки, за результатами якої складено акт перевірки № 05-20/82/1 від 11.05.2011 р.
22 червня 2011 року на адресу Позивача надійшла вимога Відповідача від 17.06.2008 р. за вих. № 05-21/6585 про усунення виявлених ревізією фінансово -господарської діяльності ВАТ “Турбоатом” порушень законодавства з фінансових питань, згідно з якою Відповідач вимагає від Позивача надання інформації про усунення виявлених порушень законодавства з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень та прийняття відповідних управлінських рішень (накази, розпорядження, протоколи тощо, про розгляд матеріалів ревізії та прийняття рішення про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності).
Вимогою за вих. № 05-21/6585 від 17.06.2011 р. ВАТ «Турбоатом»зобов'язано:
- здійснити донарахування за надані послуги по утриманню гуртожитків та вжити заходів щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149 грн. 30 коп.
- списати на дохід прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 72 413 грн. 54 коп.
- забезпечити коригування в бухгалтерському обліку наявної дебіторської та кредиторської заборгованості.
- вжити заходів щодо відшкодування ВАТ «Турбоатом»доходу у вигляді оплати за зберігання реалізованого обладнання в сумі 58 912 грн. 27 коп.
- вжити заходів щодо реалізації залежалих товарів або їх використання у виробництві на суму 55 257 675 грн. 03 коп.
- вжити заходів щодо реалізації готової продукції та відшкодування понесених витрат на її виготовлення в сумі 55 370 395 грн. 71 коп.
- забезпечити відшкодування на рахунок підприємства суму зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414 грн. 22 коп.
- забезпечити відшкодування на рахунок підприємства зайво нарахованих та виплачених відпускних на суму 1 545 грн. 70 коп. та сум за відрядження в розмірі 3 448 грн. 02 коп.
- забезпечити коригування в бухгалтерському обліку штрафних витрат шляхом списання сум пені, штрафів та неустойки у розмірі 1 209 000 грн. 00 коп. за рахунок прибутку, який залишається у розпорядження підприємства.
Щодо приписів вимоги Відповідача про відшкодування на рахунок підприємства суми зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414,22 грн. за роботу з відомостями, які становлять державну таємницю, та зайво виплачених відпускних на загальну суму 1545,70 грн. і завищення виплат за дні перебування у відрядженні на суму 3448,02 грн., колегія суддів зазначає наступне:
Прибутковими ордерами №00000016 та №00000017 від 06 травня 2011 року, тобто ще під час проведення ревізії, надбавка в сумі 28414, 22 грн. була внесена посадовими особами ВАТ "Турбоатом" до каси підприємства, а зайво виплачені відпускні на загальну суму 1545,70 грн. та виплати за дні перебування у відрядженні на суму 3448,02 грн. були вирахувані з заробітних плат посадових осіб за травень 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №1-40/10-1064 від 07.09.2011 року.
Тобто, зазначені порушення були добровільно виправлені позивачем під час здійснення перевірки.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
А отже, у перевіряючих були відсутні підстави для винесення припису з цих питань, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо скасування припису в частині забезпечення відшкодування на рахунок підприємства суму зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414 грн. 22 коп., забезпечення відшкодування на рахунок підприємства зайво нарахованих та виплачених відпускних на суму 1 545 грн. 70 коп. та сум за відрядження в розмірі 3 448 грн. 02 коп.
Щодо припису вимоги КРУ в Харківській області про списання на дохід підприємства кредиторської заборгованості в сумі 72 413 грн. 54 коп., термін позовної давності якої минув, суд зазначає наступне:
Проведеною ревізією наявності кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув встановлено: що згідно з даними бухгалтерського обліку ВАТ "Тербоатом" обліковується кредиторська заборгованість з терміном понад три роки (з 2007 року) на загальну суму 72413 гривень. У зв'язку з чим перевірячі дійшли висновку, що внаслідок не проведення своєчасних розрахунків з контрагентами, ВАТ "Турбоатом" не забезпечено включення до складу доходів підприємства суми кредиторської заборгованості у розмірі 72413,54 грн., термін позовної давності якої минув, чим порушено п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання".
П. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000, № 20 передбачено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Кредиторська заборгованість в сумі 72413,54 грн. відображена в бухгалтерському обліку відповідно до наказу Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування"
Зокрема, спірна кредиторська заборгованість відображена на наступних рахунках:
- 63101 - розрахунки з вітчизняними постачальниками з ПДВ;
- 63103 - розрахунки з вітчизняними постачальниками без договору з ПДВ;
- 6810 - розрахунки за авансами, одержаними за відвантажену продукцію.
Також в судовому засіданні представник позивача зазначив, що грошові кошти за кредиторською заборгованістю відносяться до оборотних коштів товариства і не заплановані до фінансування з бюджетів будь-якого рівня.
Поряд з цим, суд відзначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо ж боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
В судовому засіданні було встановлено, що під час проведення ревізії Відповідач належним чином не дослідив терміни позовної давності за укладеними договорами на загальну суму 72 413 грн. 54 коп., оскільки для відліку перебігу строків позовної давності взяв за основу лише дату платіжного доручення -дату сплати коштів на рахунок Позивача.
І лише виключно від цієї дати відрахував перебіг позовної давності і, відповідно, її сплив.
Однак, вказане з боку Відповідача є таким, що порушує приписи ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, оскільки, як зазначено вище, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу.
Так, дослідивши надані Позивачем господарські договори та додатки до них, суд встановив, що за правовідносинами на суму 72 413 грн. 54 коп. у кредиторів ще не втрачено право пред'явлення майнових вимог до Позивача, а тому, відповідно, у Позивача на даний час відсутні об'єктивні та правові підстави щодо виконання вимоги Відповідача в частині списання вищевказаної кредиторської заборгованості.
Припис вимоги Відповідача щодо придбання матеріальних ресурсів в обсягах, що перевищують реальну потребу Позивача, та незабезпечення їх подальшого використання у виробництві на загальну суму 55 257 675 грн. 03 коп., є безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.
В ході ревізії повноти відображення залишків запасів ВАТ "Турбоатом" перевіряючими КРУ в Харківській області було встановлено, що у складі запасів Товариства рахуються матеріальні цінності, які не використовувались протягом 2009-2010 років.
Так, проведеними порівняннями оборотних відомостей в розрізі складів станом на 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в обліку Товариства у складі запасів рахуються матеріали загальною вартістю 55 257 675,03 грн., які не використовувалися у виробничому процесі протягом 2-х років, тобто, на думку КРУ в Харківській області, їх придбано без врахування реальної потреби, що не відповідає критерію визнання їх запасами.
Згідно з п.1 Інструкції Міністерства фінансів України від 11.08.1994, № 69 "Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" визначено, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань.
Відповідно до п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за N 202/412, основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку тощо.
Представник відповідача не заперечував у судовому засіданні, що вказані вище запаси при проведенні річних інвентаризацій у 2009 та 2010 роках були включені до інвентаризаційних описів і їх фактична наявність відповідала фактичній наявності цих запасів з даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" - це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
У п. 4 зазначеного вище Положення (стандарту) термін "Запаси" має наступне значення - це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Пунктом 5 Положення передбачено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Слід зазначити, що відповідно до п.2.1.1 розділу 2 Статуту ВАТ "Турбоатом" предметом діяльності ВАТ "Турбоатом" є виробництво парових, газових і гідравлічних турбін для теплової, атомної та гідравлічної енергетики, гідрозатворів, запасних частин для енергетичного обладнання та іншої профільної, спеціалізованої, іншої продукції виробничо-технічного призначення.
Товарно-матеріальні цінності, зазначені у довідці про наявність у ВАт "Турбоатом" запасів, які не використовувались у виробничій діяльності протягом періоду з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, призначені для виготовлення парових, газових і гідравлічних турбін, а також гідро затворів та запасних частин для енергетичного обладнання.
Позивач є унікальним підприємством з одиничним та дрібносерійним типом виробництва, з подовженим циклом виробництва продукції.
Фактичне придбання та оприбуткування матеріалів, які, на думку відповідача не використовуються у виробничій діяльності Позивача, здійснювалось раніше періоду, який перевірявся, що пов'язано із довготривалістю виробництва окремих замовлень.
Основними причинами невикористання запасів, як встановлено під час розгляду справи, є відсутність фінансування у окремих замовників Позивача. Виробництво по відповідно відкритих замовленнях на підприємстві тимчасово зупинено, а придбанні на їх виконання ТМЦ тимчасово залишились без потреби (використання).
Специфічні марки сталей та профілів у виробництві використовуються не регулярно, в міру виникнення замовлень на енергозапчастини.
Відповідачем не заперечується, що всі матеріали, що рахуються як запаси, зберігаються у належному стані і будуть використані в подальшому при укладанні нових договорів на поставку енергетичного обладнання.
Тобто, означені запаси утримуються підприємством позивача для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності або перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, або утримуються для споживання під час виробництва продукції для отримання в майбутньому економічні вигоди, пов'язаною з їх використанням, що відповідає нормам діючого законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності.
Як наслідок, Позивач самостійно вирішує питання щодо обсягів придбання товаро-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення його статутної діяльності
А тому, суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення Підприємством позивача п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси" та п.7 Інструкції №69 від 11.08.1994 року щодо зберігання матеріальних цінностей, які не використовувались протягом 2009-2010 років, оскільки зважаючи на специфіку виробництва підприємства "Турбоатом", ці матеріальні цінності є складовою відкритих замовлень на підприємстві і зберігаються для отримання в майбутньому економічної вигоди пов'язаної з їх використанням.
Щодо здійснення в бухгалтерському обліку донарахування за надані послуги та вжити заходи щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149,30 грн. суд зазначає наступне:
При ревізії законності та достовірності визначення інших операційних доходів фахівцями КРУ в Харківській області встановлено, що окремим джерелом доходів підприємства в ревізуємому періоді були доходи від утримання 8 гуртожитків, які обслуговуються житлово-комунальним відділом ВАТ "Турбоатом", а саме встановлено:
ВАТ "Турбоатом" за спожиту мешканцями гуртожитків електроенергію, опалення, гаряче водопостачання, холодну воду, каналізацію, газ варочний, та радіо точки не в повному обсязі виставлялась плата за фактично спожиті комунальні послуги мешканцями гуртожитків. Так, нарахування оплата за опалення бухгалтерією ЖКВ ВАТ "Турбоатом" здійснювалось тільки з розрахунку опалювальної площі кімнати займаної мешканцями, а опалювальна площа місць загального користування (кухня, загальні коридори та санвузли) при розрахунку відшкодування витрат спожитих послуг з опалення займаних приміщень мешканцями гуртожитків не враховувалась.
З довідки №1-40/27-278 від 07.09.2011 року ВАТ "Турбоатом" у своїй господарській діяльності не використовує бюджетних коштів. Зокрема, фінансовими планами підприємства на 2009-2010 року (у період, який перевірявся Головним КРУ в Харківській області) не передбачалось отримання та використання будь-яких бюджетних коштів.
Тобто, на утримання гуртожитків, що знаходяться у власності ЖКВ ВАТ "Турбоатом", витрачає власні кошти підприємства, а не бюджетні кошти держави.
Крім того, в акті перевірки арк.16 перевіряючим встановлено, що ВАТ "Турбоатом" має стабільну та позитивну динаміку за основними напрямками виробничо-господарської діяльності, забезпечено зріст основних техніко-економічних показників. Підприємство протягом 2009 -2010 років не мало заборгованості по оплаті праці, податків, перерахувань до Пенсійного фонду, своєчасно сплачувало спожиті енергоресурси
Тобто, заборгованості перед бюджетом зі сплати зазначених вище комунальних витрат у підприємства не має.
Слід зазначити, що п.8 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено право контрольно-ревізійного управління в області у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Нормою ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вимога до ВАТ "Турбоатом" здійснити в бухгалтерському обліку донарахування за надані послуги та вжити заходи щодо відшкодування на загальну суму 4897149,30 грн. не може бути визнана правомірною.
Щодо припису вимоги Відповідача про заниження розміру наявної дебіторської заборгованості на загальну суму 319 560 грн. 00 коп. та заниження кредиторської заборгованості на загальну суму 134 269 грн. 94 коп., суд зазначає наступне:
В ході ревізії проведено 25-ть зустрічних звірок у контрагентів ВАТ "Турбоатом", з яких: 22-ма зустрічними звірками підтверджено дебіторську заборгованість у повному обсязі. В зв'язку з відсутністю за юридичною адресою 3-х контрагентів провести зустрічні звірки КРУ в Харківській області не надалось можливим. А тому перевіряючи прийшли до висновку, що на ВАТ "Турбоатом" протягом періоду, що ревізується не в повному обсязі здійснюється погодження із сторонами виписок про заборгованість підприємств дебіторів-кредиторів.
Як встановлено матеріалами справи та досліджено у судовому засіданні, у Позивача бухгалтерський облік здійснюється не в цілому по рахункам, а в розрізі номенклатури товару, вказаного у рахунку.
Це необхідно для відстеження та контролю за правильністю виписки постачальником податкових накладних (облік у розрізі номенклатури товару усередині рахунку), а також виконання договору згідно з номенклатурою рахунку і в цілому зі специфікацією договору.
Сторонами не заперечувалось, що під час здійснення ревізії Відповідачу були надані всі необхідні документи, які підтверджують коригування сум дебіторської та кредиторської заборгованості.
Однак Відповідачем зазначене враховано не було, у зв'язку з чим ним виставлено незаконну вимогу Позивачу щодо коригування інформації відносно розміру дебіторської та кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про скасування даного припису.
Щодо припису вимоги Відповідача щодо втрати можливості отримання додаткового доходу у вигляді оплати за збереження майна на загальну суму 58 912 грн. 27 коп. суд зазначає наступне:
Ревізією встановлено, що у 2009-2010 роках ВАТ "Турбоатом" за укладеними договорами зберігання надавались послуги з відповідального зберігання реалізованого замовниками обладнання. так, за умовами договорів, здача на відповідальне зберігання обладнання відбувається на підставі актів приймання-передачі.
Під час ревізії було здійснено вибіркові контрольні огляди обладнання, яке знаходиться на відповідальному збереженні, розбіжностей не встановлено.
Як встановлено матеріалами справи, окремими договорами відповідального зберігання реалізованого Позивачем замовникам майна - плата за зберігання майна не передбачена.
Зокрема, це договори, укладені з: ВАТ «Укргідроенерго», ЗАТ «Альтаір», ТОВ НВФ «Сінтал-Д», ТОВ «Сільвербуд», ТОВ фірма «Хелп», ТОВ ПМО «Райвел», Добротворська ГРЕС.
Дослідивши договори зберігання надані позивачем, судом встановлено, що договорами передбачено, що продукція, яка виготовляється, а в подальшому реконструюється чи модернізується позивачем, приймається на безоплатне зберігання, що здійснюється відповідно до акту приймання-передачі, після підписання якого виконавець-ВАТ "Турбоатом" несе матеріальну відповідальність за здану на зберігання продукцію.
Тобто, ВАТ "Турбоатом" зберігає тільки ту продукцію, яку виготовляє самостійно за договорами, чи проводить її подальшу модернізацію або реконструкцію.
Відповідно до вимог Господарського та Цивільного кодексів України, надання послуг відповідального зберігання може надаватися як на платній, так і на безоплатній основі.
Так, ст. 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Отже, виходячи з приписів ст. 946 Цивільного кодексу України вимога Відповідача про відшкодування (стягнення) плати за збереження майна на загальну суму 58 912 грн. 27 коп. за вже укладеними договорами, є незаконною.
Крім того, в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач не надав суду пояснень стосовно того, як саме ним робився розрахунок втраченого доходу у вигляді оплати за збереження майна на загальну суму 58 912 грн. 27 коп.
Щодо припису вимоги Відповідача про реалізацію готової продукції та відшкодування понесених витрат на її виготовлення в сумі 55 370 395 грн. 71 коп. суд зазначає наступне:
Під час ревізії зроблено аналіз залишків готової продукції, що зберігається на складах ВАТ "Турбоатом". За результатами аналізу встановлено, що за даними бухгалтерського обліку облік готової продукції ведеться в оптових цінах та у фактичній собівартості. Фактична собівартість готової продукції складає 55 370 395,71 грн. зазначена продукція вироблена протягом 1993 - 2007 років.
В судовому засіданні встановлено, що виготовлення вказаної готової продукції здійснювалось з 1993 року за різними напрямками державних програм минулих років, зокрема, виготовлялись запасні частини на турбіни для атомних станцій, які після аварії на Чорнобильській АЕС не мали належного фінансування; частини парових турбін та гідравлічних турбін для теплових та гідравлічних електричних станцій, які також не мають належного держаного фінансування, турбіни для цукрових заводів, які на даний час взагалі закриті.
Виготовлення означеної вище продукції здійснювалось за індивідуальними кресленнями та замовленнями, а тому не можуть використовуватись іншими підприємствами, а отже зберігаються на підприємстві до відновлення державного фінансування окремих галузей відповідно до укладених позивачем договорів.
Крім того Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як наслідок, Позивач самостійно повинен вирішувати кому і на яких підставах реалізовувати виготовлену продукцію.
Згідно ст. 6 Господарського кодексу України, як зазначено вище, загальними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності
Отже, зазначена вимога стосовно втрати замовника продукції, що призвело до недоотримання Позивачем доходу у сумі 55 370 395 грн. 71 коп., є також прямим втручанням в господарську діяльність Позивача і не відповідає діючому законодавству України в сфері господарсько-підприємницької діяльності.
Припис вимоги Відповідача щодо порушення п. 1 і 9 ст. 75 ГК України шляхом віднесення на витрати пені, штрафів, неустойки на загальну суму 1 209 000 грн. 00 коп., які фінансовими планами підприємства не передбачені, суд знаходить необґрунтованими, виходячи з наступного.
Під час ревізії було встановлено, ВАТ "Турбоатом" віднесені витрати на суму 836,0 тис грн. понад визначені фінансовими планами обсяги, що сталося внаслідок сплати пені за укладеними підприємством двох договорів про розстрочення податкових зобов'язань із Спеціалізованою державною податковою інспекцією в місті Харкові, відповідно до яких згідно з вимогами п.п.14.1.1 та п.п.14.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, була розрахована сума пені (з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України) за розстрочення податкових зобов'язань, яка сплачена ВАТ "Турбоатом" виключно у строки визначені договорами в повному обсязі до Державного бюджету України, чим виконало в повному обсязі свої зобов'язання перед державною..
Також суд зазначає, що Наказ Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005 р. не передбачає закладення у звітні фінансові плани таких витрат, як пеня, штрафи та неустойки, оскільки заздалегідь ці витрати суб'єкт підприємницької діяльності не може передбачити.
Окрім того, діючими нормативно-правовими актами та статуними документами Позивача не передбачено обов'язкового повідомлення контролюючих органів про віднесення на витрати пені, штрафів та неустойки.
Таким чином, Позивач не повинен забезпечувати коригування в бухгалтерському обліку штрафних витрат шляхом списання сум пені, штрафів та неустойки у розмірі 1 209 000 грн. 00 коп. за рахунок прибутку.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 2 КАС України визначено завдання адміністративного судочинства -захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зокрема, відповідно до ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає наведені Позивачем підстави для задоволення позову є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" з 2009-2010 року, за вих.№05-21/6585 від 17.06.2011 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269) судові витрати в розмірі 3,40 грн. < Сума задоволення >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Головуючий М.О. Лук'яненко
Судді М.О.Спірідонов
ОСОБА_3
Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2011 року.
З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >
Суддя М.О. Лук'яненко секретар Тарасюк Ю.М.< Список >