№ К-15946/06
22 березня2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р.
у справі№ 25/470 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Скорпіон-К»
до1.Державної податкової адміністрації України
2.Державної податкової адміністрації у м. Києві
3.Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
про визнання недійсними рішень
Постановою господарського суду м. Києва від 20.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р., позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.05.2005 р. № 0002312301/0/15018 та від 19.08.2005 р. № 0002322301/2/27181 про визначення ТОВ «Скорпіон-К» податкового зобов'язання за платежем з єдиного податку в сумі 2 259,00 грн., в тому числі: основний платіж - 1 506,00 грн. та штрафні санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 753,00 грн., рішення ДПА у м. Києві від 17.08.2005 р. № 2110/10/25-014 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 20.05.2005 р. № 0002312301/0/15018, рішення ДПА України від 26.10.2005 р. № 10277/6/25-0215 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.05.2005 р. № 0002312301/0/15018 та від 19.08.2005 р. № 0002322301/2/27181.
В задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 20.05.2005 р. № 0002312301/0/15020 та від 19.08.2005 р. № 0002312301/2/27180 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 1 518,70 грн., в тому числі: основний платіж - 1 011,70 грн. та штрафні санкції - 508,00 грн., рішення ДПА у м. Києві від 17.08.2005 р. № 2110/10/25-014 та рішення ДПА України від 26.10.2005 р. № 10277/6/25-0215 в частині залишення без змін вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що отримана позивачем на підставі договору від 25.11.2002 р. строком на 10 років безпроцентна позика в сумі 25 100,00 грн. не збільшує базу оподаткування єдиним податком, оскільки не є ані виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг, ані позареалізаційним доходом позивача. Що ж до визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі 1 518,70 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень, то правомірність останнього за висновком судів попередніх інстанцій обумовлена порушенням позивачем пунктів 4.1, 4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження бази оподаткування при оподаткуванні комісійної винагороди, отриманої від комітента за здійснення операцій з комісійної торгівлі конфіскованим та іншим майном, що перейшло у власність держави, а саме: нарахування податку в розмірі 20 % не на суму комісійної винагороди, а в складі цієї суми.
В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, до якої приєдналась ДПА у м. Києві заявою від 31.08.2006 р., просить скасувати ухвалені по справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98, Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого наказам ДПА України від 28.02.2003 р. № 98, ст.162 КАС України.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з єдиного податку в сумі 2 259,00 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва слугував висновок зазначеної податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 29.05.2005 р. № 575-23/3-31458058, про заниження позивачем в ІУ кварталі 2002 року об'єкта оподаткування на 25 100,00 грн., отриманих позивачем за договором безпроцентної цільової позики від 22.11.2002 р. строком на 10 років.
Згідно ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 в редакції Указу Президента України від 28.09.1999 р. № 746/99 об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції / товарів, робіт, послуг /, якою вважається фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або / та в касу підприємства сума від здійснених операцій з продажу продукції / товарів, робіт, послуг /.
Відповідно до ст.4 зазначеного Указу наказом ДПА України від 13.10.1998 р. № 477 в редакції наказу ДПА України від 12.10.1999 р. № 554, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за № 713/4006, затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. За змістом пункту 5 зазначеного Порядку до позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації, які підлягають обліку та врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування, відносяться суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий / поточний / рахунок та в касу від інших операцій, ніж реалізація продукції / товарів, робіт, послуг / та основних фондів/ фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» /.
Пунктом 5 Положення /стандарту/ бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстровано Міністерством юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, з наступними змінами, визначено, що доход визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу / за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства /.
Отримання позивачем позики призвело до збільшення його зобов'язань, не збільшує його власний капітал, оскільки сума позики підлягає поверненню, а відтак не є доходом позивача, в тому числі і від позареалізаційних операцій.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставне збільшення податковою інспекцією об'єкту оподаткування на 25 100,00 грн. та визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з єдиного податку з цієї суми.
З огляду на повне встановлення обставин справи та правильну їх юридичну оцінку підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 2 ст.220 КАС України касаційний перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснений у межах касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.