№ К-15578/06
15лютого2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є, Шипуліної Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.
касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Дніпрогідромаш»
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р.
у справі№ А23/233 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
до 1. Акціонерного товариства закритого типу «Дніпрогідромаш»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальбриз»
про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення в доход держави 10 893,60 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2005 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р., позов задоволено: визнано недійсним на підставі ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання купівлі-продажу, яке виникло між «Дніпрогідромаш» та ТОВ «Стальбриз» згідно рахунку № 1/1009 від 10.09.2004 р., платіжного доручення № 1145 від 14.09.2004 р., податковою накладною № 473 від 14.09.2004 р. на суму 10 893,60 грн.; стягнуто з АТЗТ «Дніпрогідромаш» на користь Державного бюджету України 10 893,60 грн. та з ТОВ «Стальбриз» на користь АТЗТ «Дніпрогідромаш» 10 893,60 грн.
Судові рішення вмотивовані висновком, що ТОВ «Стальбриз», вступаючи в договірні відносини з АТЗТ «Дніпрогідромаш» по поставці металопродукції / поковки пресової без механічної обробки / на суму 10 893,60 грн., діяло з метою ухилення від сплати податків.
В касаційній скарзі АТЗТ «Дніпрогідромаш» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рахунку № 1/1009 від 10.09.2004 р., виставленого ТОВ «Стальбриз» на попередню оплату поковки металевої без механічної обробки в кількості 2,04 тонни, АТЗТ «Дніпрогідромаш» перерахував вказаному постачальнику платіжним доручення № 1145 від 14.09.2004 р. вартість поковки в сумі 10 983,60 грн., в тому числі ПДВ 1 815,60 грн.
07.10.2004 р. ТОВ «Стальбриз» поставив АТЗТ «Дніпрогідромаш» поковку в кількості 2,22 тонни вартістю 11 854,80 грн., включаючи ПДВ, що підтверджується накладною №1/0710. Придбану поковку АТЗТ «Дніпрогідромаш» використав при виробництві металургійного обладнання шляхом поставки ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» згідно договору № 26651 від 19.07.2004 р.
Задовольняючи позов та визнаючи зазначене господарське зобов'язання поставки недійсним як таке, що вчинене з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосовуючи до його сторін наслідки, встановлені ст.208 ГК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ «Стальбриз» в цьому зобов'язанні діяло з метою ухилення від сплати податків. Такий висновок суду обґрунтований посиланням на факт скасування державної реєстрації ТОВ «Стальбриз» рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.12.2003 р. та на встановлені факти неподання цим товариством до податкової інспекції документів податкової звітності та несплати податків з квітня 2002 року, а з податку на додану вартість - з серпня 2002 року.
З висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися в повній мірі з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Стальбриз» станом на 07.06.2005 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключено.
Згідно частини 1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів / обов'язкових платежів / однією із сторін договору. За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст.238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.
Таким чином, посилання суду на встановлений факт несплати ТОВ «Стальбриз» податків не може бути єдиною достатньою підставою для визнання спірного правочину недійсним та для застосування до його сторін санкцій, встановлених ст.208 ГК України. А відтак ухвалені у справі судові рішення, як такі, що не відповідають вимогам частин 4, 5 ст.11, частини 1 ст.86 КАС України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін та в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Дніпрогідромаш» задовольнити частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006р. скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.І.
Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.