№ К-15574/06
01березня2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є, Шипуліної Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.
касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р.
у справі№ 16/482-05 господарського суду Сумської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Роменський молочний комбінат»
до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Сумської області від 10.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р., позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Роменської МДПІ від 01.03.2005р. № 0000032600/0, від 21.03.2005 р. № 0000042600/0, від 03.06.2005 р. № 0000032600/2 та від 17.08.2005 р. № 0000032600/3 про визначення ВАТ «Роменський молочний комбінат» податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 248089,33 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; від 03.06.2005 р. № 0000042600/0, від 17.08.2005 р. № 0000042600/2 про визначення ВАТ «Роменський молочний комбінат» на підставі пункту 17.2 ст.17 вказаного Закону податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі основного платежу 124154,35 грн. Стягнуто з Роменської МДПІ на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що з врахуванням задекларованої позивачем в податковій декларації за грудень 2004 року суми бюджетного відшкодування 2 483 087,00 грн. та уточнюючого розрахунку від 21.01.2005 р. про збільшення податкових зобов'язань за жовтень 2004 року на 2 495 907,00 грн. сума податку, яку позивач зобов'язаний був доплатити в грудні 2004 року, складає 12 820,00 грн., а сума штрафу, визначеного відповідно до пункту 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 641,00 грн., які й були сплачені позивачем платіжним дорученням від 20.01.2005 р. № 458.
За висновком судів попередніх інстанцій податкова інспекція безпідставно визначила суму заниження податкових зобов'язань позивачем у 2 495 907,00 грн., зазначену в уточнюючому розрахунку та відповідно неправомірно визначила суми штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи із цієї суми.
В касаційній скарзі Роменська МДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пункту 1.5 ст.1, підпункту 17.1.7 пункту 17.1, пункту 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, поданій до ДПІ 20.01.2005 р., ВАТ «Роменський молочний комбінат» задекларувало бюджетне відшкодування в сумі 2 483 087,00 грн. / рядок 25 декларації /. 21.01.2005 року позивач подав до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2004 року, яким збільшив суму податкових зобов'язань на 2 495 907,00 грн.
Платіжним дорученням від 20.01.2005 р. № 458 позивач сплатив ПДВ за грудень 2004 року в сумі 15 000,00 грн. Листом від 20.01.2005 р. № 103-а позивач уточнив призначення платежу за вказаним платіжним дорученням як сплату ПДВ, в тому числі штраф в сумі 641,00 грн. згідно пункту 17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
В картці особового рахунку позивача податковою інспекцією було проведено залік суми бюджетного відшкодування 2 483 087,00 грн. в рахунок погашення недоплати за жовтень 2004 року в сумі 2 495 907,00 грн. 31.01.2005 р., а відтак, виходячи з даних особового рахунку позивача, йому були визначені до сплати штрафні санкції за затримку на 8 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 248 089,33 грн., тобто в розмірі 10 відсотків від суми 2 483 087,00 грн., та донараховані податкові зобов'язання в сумі 1 241 54,35 грн., що складає 5 відсотків від цієї ж суми.
Не заперечуючи право позивача на зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість за попередній звітний податковий період, податкова інспекція разом з тим необґрунтовано вважала датою виникнення такого права 31.01.2005 р., тоді як таке виникло з дати подання податкової декларації, тобто 21.01.2005 р. Сума недоплати податку в грудні 2004 року з врахуванням подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за жовтень 2004 року склала 12 820,00 грн., а сума штрафних санкцій, визначених пунктом 17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, - 641,00 грн.
З огляду на встановлений факт сплати позивачем податку на додану вартість за грудень 2004 року платіжним дорученням від 20.01.2005 р. № 458 в сумі 15 000,00 грн. суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що позивач дотримався вимог пункту 17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ при виправленні самостійно виявленої помилки в декларуванні податкових зобов'язань за жовтень 2004 року та не допустив порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань за грудень 2004 року, у зв'язку з чим донарахування йому сум податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень є незаконним.
Згідно частини 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України / або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа /.
Відповідно до ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи / частина 1, пункт 4 частини 3 /.
Суди попередніх інстанцій правомірно виходили з права позивача на присудження здійснених судових витрат на сплату державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., сплачених позивачем при зверненні до господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу України 31.08.2005 р. Разом з тим, присудження таких витрат за рахунок Роменської МДПІ не відповідає правильному застосуванню частини 1 ст. 94 КАС України, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового судового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229,230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.
Скасувати постанову господарського суду Сумської області від 10.11.2005р., ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. в частині стягнення з Роменської міжрайонної державної податкової інспекції на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення з Державного бюджету України.
В іншій частині постанову господарського суду Сумської області від 10.11.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.І.
Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.