К-15573/06
“28» лютого 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.
розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків
напостанову Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року
у справі №29/ 276
за позовом ЗАТ «Київський вітамінний завод»
доСДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
У червні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків від 30.05.2005 року №0000101603/3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки санкції покладені на позивача за своєю суттю є одним із видів адміністративно - господарських санкцій, правове регулювання яких здійснюється главою 27 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України такі санкції можуть застосовуватися до суб'єктів господарської діяльності протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Порушення виявлені перевіркою скоєні більш ніж за рік до застосування санкцій.
Постановою Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року, позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30.05.2005 року, №0000101603/3.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, та просить постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» за період 01.04.2001 року по 31.03.2004 року, а по окремим питанням з 01.01.2001 року по 01.07.2004 року.
В ході перевірки встановлено несвоєчасність повідомлення органу державної податкової служби про відкриття 14 рахунків, чим порушено ст.8 Закону України «Про підприємництво» від 07.12.1991 року №689-ІІХ.
За результатами зазначеної перевірки складено акт №797/16-321624130 від 09.12.2004 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.05.2005 року, №0000101603/3, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем: штрафні санкції за несвоєчасне повідомлення про відкриття рахунків в банках в сумі 2380,00 грн..
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порушення, викладені в акті перевірки від 09.12.2004 року № 797/16-321624130 є порушеннями правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил повідомлення у встановлений законом строк про відкриття рахунків в банках, що потягнули за собою штрафні санкції що є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з акту перевірки, порушення строку повідомлення про відкриття банківських рахунків мали місце в період з жовтня 1997 року по жовтень 2003 року, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 30.05.2005 року, тобто більше ніж через рік з моменту порушення.
Таким чином, відповідачем, як контролюючим органом не може бути застосований підпункт 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як підстава для визначення саме суми податкових зобов'язань позивачу за платежем: штрафні санкції за неповідомлення про відкриття рахунків в банку.
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що визначені відповідачем штрафні (фінансові) санкції за порушення правил здійснення господарської діяльностіне є податковими зобов'язаннями, та дійшов у зв'язку з цим обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача права надсилати вимогу про сплату штрафних санкцій, які не відносяться до податкових зобов'язань, у формі податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок не спростовують.
Суди з дотриманням вимог матеріального і процесуального права постановили обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх перегляду з мотивів викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу СДПІ м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _____________________ Фадєєва Н.М.
Судді:
_____________________ Бим М.Є.
_____________________ Гончар Л.Я.
_____________________ Маринчак Н.Є.
_____________________ Чалий С.Я.