Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2015 р.Справа № 922/5869/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал- Страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 5 619,73 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність №805 від 15.05.2015 р.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 5 619,73 грн. - відшкодування збитків, а також судові витрати в розмірі 1 218,00 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №934/13-Тз/Х/01 від 24.10.2013 р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 619,73 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду від 04 листопада 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 листопада 2015 року.
Ухвалою господарського суду від 19 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 03 грудня 2015 року.
В судове засідання позивач не з'явився, за допомогою електронної пошти надав додаткові пояснення по справі (вх. №1765), в яких зазначив, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просить суд позов задовольнити частково, стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 4 911,86 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у позовній заяві.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №934/13-Тз/Х/01 від 24 жовтня 2013 року (надалі - Договір), згідно якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
31.01.2014 року в м. Харкові на пл. Свободи сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.
Згідно Постанови Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/1870/14-п від 26.02.2014 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_5.
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки "Nissan Juke", д/н НОМЕР_5, були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.
Умовами Договору №934/13-Тз/Х/01 від 24.10.2013р. передбачена можливість визначення розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури підприємства, що надає послуги з ремонту транспортних засобів, за умови перерахування коштів безпосередньо на підприємство.
Відповідно до Рахунку-фактури № ЗиФ-0224123 від 10.02.2014р. року ПАТ "Завод ім. Фрунзе", загальна вартість відновлювального ремонту "Nissan Juke", д/н НОМЕР_5 склала 7622,88 грн. (т. 1, а.с. 17).
Відповідно до страхового акта №931/13-Тз/Х/01-1 від 22 квітня 2014 року та вищевказаного рахунку, позивачем платіжним дорученням №8302 від 24 квітня 2014 року виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 6 619,73 грн.
Таким чином, розмір страхового відшкодування, виплаченого Страховиком, на підставі умов Договору страхування наземного транспорту, розрахунку суми страхового відшкодування від та ОСОБА_2 №934/13-Тз/Х/01-1 від 22.04.2014р. склав 6 619 грн. 73 коп., із розрахунку вартості відновлювального ремонту 7 622,88 грн. з вирахуванням франшизи - 1 003,15 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_4 була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5205177, виданим Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (т. 1, а.с. 30).
З метою досудового врегулювання Позивач звернувся до Відповідача з Претензією №250515-15456/К від 25.05.2015р. про відшкодування йому виплаченої суми страхового відшкодування. Проте така претензія залишена відповідачем без задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 5 619,73 грн. в порядку регресу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, на підставі приписів вказаних норм законодавства, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 цього ж Кодексу унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з приписами статті 990 названого Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
У відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вже зазначалося, Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5205177 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.
Суд також установив, що позивач у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №934/13-Тз/Х/01 від 24 жовтня 2013 року в розмірі 6 619,73 грн.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, зазначені у звіті по визнанню вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу №103 від 11.02.2014 р., як на підставу для часткового задоволення позову, суд вважає помилковим, оскільки Законами України "Про страхування» та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Отже, позивач після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №934/13-Тз/Х/01 від 24 жовтня 2013 року отримав право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат із вирахуванням франшизи, а саме, у розмірі 5 619,73 грн. заявлених до стягнення.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року по справі №910/7163/14.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 22, 979, 990, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 228 Господарського кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99 А-3, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) кошти в розмірі 5 619 (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 73 коп. - відшкодування збитків та судові витрати в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.12.2015 р.
Суддя ОСОБА_6
справа №922/5869/15