ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2015Справа №910/25225/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»
про стягнення 51 393,81 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Соболєва М.В.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення 51 393,81 грн. (з яких: 29 941,16 грн. - заборгованість по орендній платі, 3 881,56 грн. - пеня, 1 053,55 грн. - три відсотки річних, 16 517,54 грн. - інфляційні нарахування), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення № б/н від 16.01.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/25225/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
28.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2015 р., які залучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 28.10.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 25.09.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 910/25225/15 відкладено на 25.11.2015 р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження в даній справі.
Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 25.11.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
16.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (надалі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» (надалі - орендар) було укладено договір оренди приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове користування частину приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, будинок 170, загальною площею 108,7 квадратних метрів, укомплектоване обладнанням, перелік якого зазначений у додатку № 2 до договору та належить орендодавцю на праві власності, для використання відповідно до чинного законодавства, а орендар зобов'язався оплачувати орендодавцю плату за користування (орендну плату).
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.3. договору оренди, строк оренди приміщення встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі по 30.09.2014 р.
Підтвердженням виконання обов'язків орендодавцем за договором оренди є акт прийому-передачі приміщення від 01.02.2012 р. (додаток № 2 до договору оренди).
Відповідно до п. 2.3.6. договору оренди, орендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.
Згідно з п. 3.1. договору оренди, за користування приміщенням, комплектованим обладнанням, орендар сплачує орендну плату в розмірі 12 104,00 грн., в т. ч. ПДВ, в місяць.
У випадку, якщо орендна плата сплачується за період користування приміщенням, який менше календарного місяця, орендна плата сплачується орендарем пропорційно до зменшення розрахункового періоду користування.
Відповідно до п. 3.2. договору оренди, в розмір орендної плати входить вартість спожитої орендарем електричної енергії, опалення, водопостачання, водовідведення, вивезення побутових відходів та інші встановлені законодавством обов'язкові платежі.
За умовами п. 3.3. договору оренди, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому-передачі орендар вносить передплату за поточний місяць, а також гарантійний платіж в розмірі фіксованої частини орендної плати за два місяці, визначеної станом на дату підписання договору. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати двох останніх місяців оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору (якщо орендна плата за два останніх місяці буде перевищувати гарантійний платіж, орендар доплачує орендодавцю різницю не пізніше останнього дня користування приміщенням).
Згідно з п. 3.4. договору оренди, орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому-передачі, не пізніше 15 числа розрахункового місяця. По закінченні кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт надання послуг.
Відповідно до п. 3.5. договору оренди, розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати нарахованої за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
Пунктом 3.7. договору оренди визначено, що нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акту прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця або звільнення приміщення здійснене відповідно до п. 2.2.4. цього договору в разі відмови орендаря повернути приміщення по акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 3.9. договору оренди, всі листи, письмові заяви, повідомлення і інші звернення по цьому договору вважаються надісланими, а інша сторона повідомлена належним чином, якщо листи, заяви, повідомлення і т. п. вручені особисто або під підпис уповноваженої особи приймаючої сторони або відправленні рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням сторони, вказаним в розділі 9 цього договору (крім випадків, коли інша сторона умисно не отримує, відмовляється отримувати, через інші обставини уникає отримання листів, заяв тощо. В цьому випадку лист вважається отриманим після його повторного направлення в день такого направлення).
Позивача пояснив суду, що ним було належним чином виконано зобов'язання за договором оренди, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконував належним чином, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 29 941,16 грн., що підтверджується актами надання послуг за червень 2014 р. від 30.06.2014 р. на суму 13 382,74 грн., в т. ч. ПДВ - 2 230,46 грн.; за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 13 516,57 грн., в т. ч. ПДВ - 2 252,76 грн.; за серпень 2014 р. від 31.08.2014 р. на суму 13 570,64 грн., в т. ч. ПДВ - 2 261,77 грн.; за вересень 2014 р. від 30.09.2014 р. на суму 13 679,21 грн., в т. ч. ПДВ - 2 279,87 грн.
При цьому, позивач пояснив, що заборгованість по орендній платі за серпень 2014 р. була погашена відповідачем за рахунок гарантійного платежу у відповідності до п. 3.3. договору оренди; заборгованість по орендній платі за вересень 2014 р. була частково погашена відповідачем за рахунок гарантійного платежу у відповідності до п. 3.3. договору оренди.
Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди за червень 2014 р. на суму 13 382,74 грн., за липень 2014 р. на суму 13 516,57 грн. та частково за вересень 2014 р. на суму 3 041,85 грн. Всього залишок несплаченої заборгованості по орендній платі складає 29 941,16 грн.
З пояснень позивача вбачається, що 30.09.2014 р. орендодавець в особі уповноважених осіб через наявність заборгованості по орендній платі та у зв'язку із закінченням строку дії оренди здійснив виїзд до приміщення та склав акт прийому-повернення приміщення в односторонньому порядку, оскільки орендар не виходив на зв'язок тривалий час та не здійснював оплату оренди. Даний акт (копія якого додана до позову) був укладений та підписаний лише зі сторони орендодавця, оскільки у приміщенні були відсутні представники орендаря.
Відповідно до п. 8.8. договору оренди, дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, підписання акту прийому-передачі про повернення приміщення орендодавцю.
Листом № 60-1-4/5 від 22.01.2015 р. орендодавець повідомив орендаря про необхідність погашення заборгованості по орендній платі у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди 30.09.2014 р. разом із повторно направленими орендарю для сплати та підписання акти надання послуг та акт прийому передачі-приміщення.
Листом № 60-1-4/24 від 19.05.2015 р. орендодавець повторно повідомив орендаря про необхідність погашення заборгованості по орендній платі у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди 30.09.2014 р. разом із повторно направленими орендарю для сплати та підписання акти надання послуг та акт прийому передачі-приміщення.
Відповідно до п. 8.7. договору оренди, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.
Згідно з пунктом 6.2. договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості за кожний день прострочення. Орендар повинен також сплатити суму заборгованості з рахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Вищезазначені листи позивача були залишені відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення 51 393,81 грн. (з яких: 29 941,16 грн. - заборгованість по орендній платі, 3 881,56 грн. - пеня, 1 053,55 грн. - три відсотки річних, 16 517,54 грн. - інфляційні нарахування), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення № б/н від 16.01.2012 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором оренди приміщення № б/н від 16.01.2012 р. за період з червня 2014 р. до вересня 2014 р. не здійснив належним чином.
Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 29 941,16,50 грн. заборгованості з орендної плати, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ПАТ «УкрСиббанк» щодо стягнення з ПрАТ «Український страховий дім» суми заборгованості за договором оренди приміщення № б/н від 16.01.2012 р. за період з червня 2014 р. до вересня 2014 р. у розмірі 29 941,16 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з відповідача 1 053,55 грн. трьох річних відсотків за період з 16.06.2014 р. до 09.09.2015 р. та 16 517,54 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2014 р. до серпня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № б/н від 16.01.2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 053,55 грн. трьох річних відсотків за період з 16.06.2014 р. до 09.09.2015 р. та 16 517,54 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2014 р. до серпня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № б/н від 16.01.2012 р.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 881,56 грн. пені за період з 16.06.2014 р. до 15.03.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором № б/н від 16.01.2012 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 6.2. договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 881,56 грн. пені за період з 16.06.2014 р. до 15.03.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором № б/н від 16.01.2012 р.
За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61001, м. Харків, пр-т Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) 29 941 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі, 3 881 (три тисяча вісімсот вісімдесят одну) грн. 56 коп. пені, 1 053 (одна тисяча п'ятдесят три) грн. 55 коп. три відсотки річних, 16 517 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 54 коп. інфляційних нарахувань та 1 218 (одна тисячі двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення підписано 30.11.2015 р.
Суддя І.О. Андреїшина