ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.11.2015Справа №910/22432/15
За позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації
До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача
Національний банк України
Простягнення 135 864,54 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача:Звада Р.В., представник за довіреністю № б/н від 05.10.2015 р.;
Від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 1955 від 28.09.2015 р.;
Від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості з повернення кредиту за договором кредитної лінії від 17.10.2011 № ВКЛ-2007651, процентів за користуванням кредитом, 3 % річних, а також штрафних санкцій.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 № 910/22432/15, розгляд якої було призначено на 01.10.2015.
Ухвалою від 01.10.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Національний банк України, розгляд справи відкладено на 27.10.2015 для витребування додаткових доказів у справі.
27.10.2015 за клопотанням представників сторін судом було продовжено строк вирішення спору у справі відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в засіданні до 03.11.2015.
03.11.2015 та 12.11.2015 в ході розгляду справи також оголошувалася перерва.
У судове засідання, що відбулося 17.11.2015, з'явилися представники сторін.
Третя особа уповноваженого представника не направила, проте, зважаючи на наявність в матеріалах справи письмових пояснень Національного банку України, суд вважає за належне провести розгляд справи з вирішенням спору по суті за відсутності представника третьої особи.
Як слідує з позовної заяви та пояснень представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", позивач просить стягнути нараховані відповідачу суми, посилаючись на недотримання умов кредитного договору в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, дотримання строків виконання грошових зобов'язань, надання звітності та страхування майна.
Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача,фізична особа - підприємець ОСОБА_1 проти позову заперечує, посилаючись на перерахування коштів, якими погашався кредит і сплачувалися проценти за користування ним, подання передбаченої договором звітності та страхування майна, переданого в забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до письмових пояснень третьої особи, Національним банком України позовні вимоги підтримуються повністю.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в якості позикодавця (по тексту договору - кредитор) та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в якості позичальника 17.10.2011 року уклали договір кредитної лінії № ВКЛ-2007651, за умовами якого позивач зобов'язався надати у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання позичальникові зі сплатою 24,99 % річних (з можливістю перегляду розміру процентної ставки) для поповнення обігових коштів в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000,00 грн., який зменшується рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно з додатком № 1 до договору з кінцевим терміном повернення до 16.10.2014, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливі штрафні санкції та виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.
З аналізу укладеного сторонами письмового правочину слідує, що між ними виникли правовідносини з договору кредиту.
Позивачем не було повідомлено суд, проте з документів, поданих відповідачем, судом було встановлено, що 23.04.2014 сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії від 17.11.2011 № ВКЛ-2007651, яким погоджено нову редакції даного правочину.
Зокрема, сторони дійшли згоди про зміну строку повернення кредиту - до 16.05.2017.
Згідно з п. 1.1.3 договору (в редакції додаткового договору від 23.05.2014) у випадку невиконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 3.3.14 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 29,99 % річних.
Пунктом 2.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 23.05.2014) сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, у погодженому розмірі процентної ставки.
Відповідно до п. 2.7 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 23.05.2014) погашення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування фіксованих платежів (ануїтет них платежів) у сумі 5 855,00 грн. у чітко встановлений термін - 10 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому наданий кредит.
У п. 1.3 договору (у редакції додаткового договору від 23.05.2014) забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, виступає забезпечення, яке не суперечить вимогами кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки квартири, загальною площею 54,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.
До основних обов'язків позичальника кредитним договором було віднесено, серед іншого, обов'язок повернення кредиту в повному обсязі, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції у порядку та терміни, визначені цим договором; при настанні обставин, зазначених у ст. 5 договору, достроково погасити повну суму заборгованості в розмірах та в порядку, передбачених договором; протягом дії договору щоквартально, не пізніше 12-го числа першого місяцю кварталу, наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії фінансової звітності (декларації про доходи та/або книгу обліку доходів та витрат, та/або звіт суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку) за останній звітний період; протягом 10-ти календарних днів з дня укладення договору іпотеки укласти в акредитованій кредитором страховій компанії договір страхування заставного майна (п.п. 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5, 3.3.9, 3.3.14.2 в редакції додаткової угоди від 23.05.2014).
У п.п. 3.2.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 23.05.2014) закріплено право позикодавця в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, зокрема, у разі погіршення фінансового стану позичальника, порушення процедури визнання позичальника банкрутом, невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених у п. 3.3 договору протягом більше 10-ти календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для його виконання цим договором, за наявності інших обставин, які визначаються кредитором на власний розсуд та свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернений.
Позивачем не подано суду фактичних даних на підтвердження обставин належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором з надання коштів у кредит відповідачу, проте, відповідачем факт отримання кредиту в межах обумовленого договором ліміту не заперечено та визнано, а тому суд вважає даний факт таким, що не потребує доказування відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, де вказується, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором перед позикодавцем 17.10.2011 позивачем, відповідачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом іпотеки за яким стала квартира АДРЕСА_1.
За твердженнями позивача, відповідач порушив умови договору, а тому станом на 14.08.2015 його заборгованість склала 135 864,54 грн., з яких них 99 931,74 грн. - строкова заборгованість по кредиту та 2 279,97 грн. - прострочена заборгованість по кредиту з квітня 2015 року, 553,37 грн. - заборгованість за строковими процентами, 8 739,33 грн. - заборгованість по простроченим процентами.
У позовній заяві та додатках до неї періодів нарахування заборгованості за відсотками наведено не було.
У зв'язку з простроченням сплати кредиту та процентів, позивачем було нараховано відповідачеві
- 660,94 грн. пені на суму заборгованості по кредиту за період з 13.02.2015 по 14.08.2015;
- 2 533,45 грн. пені на суму заборгованості по процентам за період з 13.02.2015 по 14.08.2015;
- 34,29 грн. 3 % річних на суму заборгованості по кредиту за період з 13.02.2015 по 14.08.2015;
- 131,45 грн. 3 % річних на суму заборгованості по кредиту процентам за період з за період з 13.02.2015 по 14.08.2015;
- 3 000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 3.3.9 договору (надання фінансової звітності);
- 3 000,00 грн. штрафу за порушення п.п. 3.3.14.2 договору (страхування заставного майна);
- 15 000,00 грн. за п'ятикратне порушення п.п 3.3.14.3 договору (переведення оборотів).
27.10.2015 в судовому засіданні позивачем було подано розрахунок заборгованості за договором від 17.10.2011 № ВКЛ-2007651, проте станом на 30.09.2015, згідно з яким борг відповідача становить 131 166,73 грн. та складається з наступних сум:
- 96 157,82 грн. заборгованість за кредитом (строкова) за вересень 2015 року;
- 6 053,89 грн. заборгованість за кредитом (прострочена) за період з квітня по вересень 2015 року;
- 2 551,29 грн. заборгованість за відсотками (строкова);
- 4 800,07 грн. заборгованість за відсотками (прострочена);
- 371,99 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 11.03.2015 по 30.09.2015;
- 675,56 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 11.03.2015 по 30.09.2015;
- 21 000,00 грн. штраф;
- 20,35 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту за період з 11.03.2015 по 30.09.2015;
- 35,75 грн. 3 % річних від суми прострочених процентів за період з 11.03.2015 по 30.09.2015.
17.11.2015 в судовому засіданні позивачем було подано розрахунок заборгованості, обрахований станом на 13.11.2015, згідно з яким борг відповідача становить 136 098,80 грн. та складається з наступних сум:
- 88 372,57 грн. заборгованість за кредитом (строкова);
- 12 113,04 грн. заборгованість за кредитом (прострочена);
- 1 772,34 грн. заборгованість за відсотками (строкова);
- 5 054,73 грн. заборгованість за відсотками (прострочена);
- 860,57 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту;
- 825,88 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків;
- 27 000,00 грн. штраф;
- 53,67 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту;
- 46,00 грн. 3 % річних від суми прострочених процентів.
Належним чином оформлену заяві про зміни ціни позову (збільшення/зменшення позовних вимог) від позивача до суду не надходила, а тому спір вирішується за ціною позову, наведеною у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що сплачував кредит рівними платежами, обумовленими у п. 2.7 договору та вносив проценти за користування кредитом, подавав фінансову звітність та виконував зобов'язання зі страхування заставного майна.
Твердження відповідача про внесення коштів на погашення суми кредиту та сплати відсотків на користування ним приймаються судом до уваги, проте не розглядаються в якості підстав для відмови у заявленому позові, оскільки з наявних у справі розрахунків вбачається, що позивач враховував грошові кошти, що надходили від позичальника, навіть у розмірах, більших ніж підтвердив відповідач.
Так, відповідач надав платіжні документи, якими стверджується, що ним було сплачено 89 825,75 грн. в якості погашення кредиту та 1 941,25 грн. в якості сплати відсотків за користування кредитом. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем враховано дані платежі, більшість з яких була розподілена та облікована в якості погашення тіла кредиту та сплати відсотків відповідно до черговості погашення заборгованості, погодженої у п. 2.5 договору (по-перше - проценти, по-друге - комісії, по-третє - борг з кредиту, по-четверте - пеня, по-п'яте - штраф) та порядку внесення ануїтетних платежів (п. 2.7- п. 2.16).
Крім того, описані заперечення відповідача жодним чином не спростовують позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, оскільки суми, перерахування яких на користь позивача підтверджені відповідачем, є меншими, ніж нарахування за кредитним договором.
Оскільки обставини несвоєчасної та неповної сплати позичальником кредиту та процентів за договором підтверджуються фактичними обставинами справи, позивач правомірно зажадав від відповідача дострокового погашення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій, що відповідає положенням ст. 5 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 23.05.2014 № 1) та зобов'язанням позичальника, обумовленим у п.п. 3.3.5.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, позовні вимоги про стягнення сум заборгованості з кредиту і процентів визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний, адже відповідач отримав 150 000,00 грн., повернув станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом 53 842,18 грн. прострочив за чотири місяці сплату 2 279,97 грн. ануїтет них платежів (за квітень, травень, червень і серпень 2015 року), сплатив 137 735,36 грн. відсотків з нарахованих 147 028,06 грн., а тому його заборгованість станом на серпень 2015 року становить 102 211,71 грн. (99 931,74 грн. - строкова, 2 279,97 грн. - прострочена) з повернення кредиту та 9 292,70 грн. зі сплати процентів (553,37 грн. - строкові, 8 379,33 грн. - прострочені).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України вказується, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 4.1 та п. 4.2 кредитного договору (у редакції додаткового договору від 23.05.2014) сторони погодили, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення. У випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.1, 3.3.6 - 3.3.15 договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної в п.п. 1.1.1 договору за кожний випадок порушення.
За умовами п.п. 3.3.14.3 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 23.05.2014) позичальник зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора. Для підтвердження виконання своїх зобов'язань, позичальник повинен щоквартально, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору довідки/виписки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник.
Зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу (3 000,00 грн. за порушення умов договору про страхування переданого в заставі майна, 3 000,00 грн. за порушення умов договору про надання фінансової звітності та 15 000,00 грн. за п'ятикратне порушення п.п. 3.3.14.3 договору) та 3 % річних є обґрунтованими і такими, що відповідають приписам чинного законодавства та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача в частині стягнення штрафних санкцій, адже суду не подано доказів своєчасної здачі відповідачеві фінансової звітності та договору страхування майна, переданого у заставу за 2014 рік та належного виконання обов'язку, передбаченого п.п. 3.3.14.3 догвоору.
На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом повністю, а судові витрати підлягають покладенню на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом)_від сплати судового збору звільняється, в тому числі, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Оскільки у даному випадку саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулась до господарського суду з зустрічним позовом від імені Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", то вона звільнена від сплати судового збору, а тому, судовий збір за подання даного позову до суду підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-38, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код 34047020) 102 211 (сто дві тисячі двісті одинадцять) грн. 71 коп. боргу з повернення кредиту, 9 292 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 70 коп. відсотків за користування кредитом, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 74 коп. 3 % річних, 3 194 (три тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 39 коп. пені, 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. штрафу. Видати наказ.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2 717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 07.12.2015 р.