1 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.І.,Кобилянського М.Г., Мироненка О.В.
секретар: Міненко І.М.
за участю : представників відповідачів - Подколзіної А.М., Котелевської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими та скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року та рішення Вищої кваліфікаційної комісії Адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 25 січня 2002 року за його касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м.Києва від 10 лютого 2003 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 3 червня 2003 року, -
У лютому 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при КМ України від 25 січня 2002 року, яким йому було відмовлено в задоволенні скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року про об'явлення йому попередження за порушення Присяги адвоката. В жовтні 2002 року ОСОБА_1 доповнив свої вимоги відносно визнання неправомірним рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року, не погодившись з яким позивач звернувся до ВККА при КМ України. Свої вимоги мотивував тим, що прийняті рішення відповідачами є незаконними, необґрунтованими та просив їх скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 10 лютого 2003 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 3 червня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення ВККА при КМ України від 25 січня 2002 року та зобов'язано ВККА при КМ України розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року відповідно до вимог діючого законодавства. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 10 лютого 2003 року та рішення Апеляційного суду м.Києва від 3 червня 2003 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме : неповно та однобічно дослідили докази, порушили принцип рівності і змагальності сторін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що суб'єктом оскарження були порушені вимоги ст.ст.12, 19, 22 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, що стосується підготовки засідання Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Було встановлено порушення вищезазначеного Положення, яким передбачено ведення протоколу, який підписується головою і секретарем. Крім того, в рішенні комісії від 25 січня 2002 року допущені виправлення, які не обумовлені належним чином, а також це рішення підписане лише головуючим на засіданні.
Тому, колегія суддів, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення ВККА при КМУ України від 25 січня 2002 року та зобов'язання останнього розглянути скаргу позивача на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року, то судами правильна встановлена відсутність порушень діючого законодавства.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи те, що посилання касатора в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм правильна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 3 червня 2003 року та рішення Печерського районного суду м.Києва від 10 лютого 2003 року в частині відмови в задоволені позовних вимог, щодо визнання незаконним, необґрунтованим та скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими та скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 4 жовтня 2001 року та рішення Вищої кваліфікаційної комісії Адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 25 січня 2002 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 236,245 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
О.В. Мироненко