Копія
29 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Бутенка В.І.,
суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
при секретарі: Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 - представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Піщанського районного управління юстиції Вінницької області про визнання дій та бездіяльності незаконними, -
встановила:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував, що рішенням Крижопільського райсуду від 05.08.2002 року було поновлено на роботі його дружину - ОСОБА_2, а рішенням цього ж суду від 03.12.2002 року поновлено на роботі ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Рішення суду вступили в законну силу, але суб'єктом оскарження виконані не були. Крім того, заявник вказував, що рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_5 виконуються неналежним чином, без урахування майнового стану боржників, а стягнення звернено на пенсію. Ігнорується та не виконується рішення суду щодо видачі майнового сертифікату ОСОБА_6. Доповнивши свої вимоги, скаржник також просив стягнути середній заробіток за затримку виконання рішення суду та суму розрахунку до поновлення на роботі.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останньою постановою Крижопільського районного суду від 27 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2006 року, зазначену справу було розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України та частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано бездіяльність Відділу ДВС Піщанського районного управління юстиції стосовно поновлення на роботі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 доведеною та зобов'язано виконати рішення суду у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Також зобов'язано відповідача виконати належним чином рішення суду щодо видачі майнового сертифікату ОСОБА_6.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Провадження по справі в частині стягнення середнього заробітку, сум компенсацій викликаних інфляцією, а також сум за затримку виконання рішень суду - закрито, як таке, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В касаційній скарзі представник позивачів - ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Надаючи оцінку постановленим по справі судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правильності застосування норм матеріального права, судова колегія визнає їх обгрунтованими та законними, і в цій частині ОСОБА_1 їх не оскаржує.
Посилаючись у своїй касаційній скарзі на незрозумілість постанови суду першої інстанції, як на підставу для її скасування, заявник помилково вважає це порушенням норм процесуального права. Проте, порядок роз'яснення судового рішення врегульовано ст. 170 КАС України, і до повноважень суду касаційної інстанції таких функцій процесуальним законом не включено.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами касатора про порушення районним судом норм процесуального права щодо порядку закриття провадження по справі в частині позову, оскільки згідно з правилами встановленими ст.ст. 21, 116 КАС України суд мав роз'єднати позовні вимоги і лише після цього, шляхом винесення окремої ухвали, відмовити у відкритті провадження в тій частині вимог, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте, зважаючи на те, що вказане порушення норм процесуального права не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, то відповідно до ч.2 ст. 224 КАС України воно не може слугувати підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його скарги.
Інші доводи касаційної скарги зазначені висновоки суду не спростовують та до уваги взятими бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя