Справа № 755/684/15-ц
"08" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення третейського суду,
встановив:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 17.09.2014 року по справі № 1304/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В своїй заяві посилався на те, що 17.09.2014 року Постійно діючий третейський суд при Асоціації Українських Банків (третейський суддя Ярошовця В.М.) у м. Києві, по вул. М. Раскової, 15 по справі № 1304/14 про стягнення боргу, було прийнято рішення яким вирішено стягнути як із солідарних боржників з: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 1 124 347,56 грн. заборгованості та 11 643,48 грн. третейського збору. Вказане рішення вважає незаконним, оскільки заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.11.2011 року по справі № 2-1332/11 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 535 390,89 грн. та судового збору в сумі 1 820,00 грн. Прийняття рішення третейським судом призвело до подвійного стягнення сум боргу. Крім того, після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», вони не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів.
В судовому засіданні представник заявника, який є і представником ОСОБА_2, обставини викладені в заяві та вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що рішення третейського суду суперечить їх регламенту. .
Представник зацікавленої особи ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні в задоволенні заяви просив відмовити, з підстав викладених у письмових запереченнях.
Зацікавлена особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, про день розгляду справи сповіщалася належним чином.
Вислухавши пояснення представника заявника, який є і представником ОСОБА_2, представника Банку, дослідивши матеріали справи, матеріали третейської справи № 1304/14, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 17 вересня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М., відповідно до третейської угоди, яка міститься в кредитному договорі № 2008/25-100-88 від 03.04.2008 року (пункт 6), укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, в Договорі поруки № 2008/25-102-31 від 03.04.2008 року (пункт 5.4), укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та в Договорі поруки № 2008/25-102-32 від 03.04.2008 року (пункт 5.4), укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2, винесено рішення, на підставі якого позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Вирішено стягнути як із солідарних боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по договору кредиту в сумі 1 124 347,56 грн. та третейський збір в сумі 11 643,48 грн.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, серед іншого, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14. Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-856цс15 від 02.09.2015 року, боржник за кредитним договором, який укладено між Банком та позичальником, є споживачем послуг Банку, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий.
Статтею 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Як вбачається зі справи, заявник просить скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків № 1304/14 постановлене 17.09.2014 року, тобто після внесення змін до Закону № 2983-VI від 3 лютого 2011 року, у зв'язку з чим заява про скасування рішення третейського суду підлягає задоволенню в повному обсязі.
При розгляді справи було встановлено і те, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.11.2011 року та рішенням третейського суду від 17.09.2014 року було достроково стягнуто суму боргу за кредитом в сумі 55 165,05 доларів США.
Суд не приймає до уваги заперечення представника банку, оскільки позичальник, який є фізичною особою та боржником за умовами кредитного договору, є саме споживачем банківських послуг, і при розгляді спорів за кредитними договорами, а в даному випадку і стягнення боргу, вирішуються його права та обов'язки, які випливають з Конституції України та Законів України.
Суд не враховує посилання представника і на те, що (дослівно) - «застосування загальними судами правових висновків Верховного Суду України до всіх без виключення справ, пов'язаних з діяльністю третейських судів призведе до згортання розвитку альтернативних способів розгляду спорів в Україні», оскільки Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом - стаття 55. Статтею 124 визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 125 встановлено система судів загальної юрисдикції в Україні, яка будується за принципами територіальності і спеціалізації - найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України; вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди; відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 року, щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України встановлено, що частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В даному випадку, права Банку, як учасника зобов'язальних правовідносин, нічим не порушуються, оскільки він має право на звернення до суду, який визначений основним законом України - Конституцією України, за захистом свого порушеного права.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 5, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», Постановою Верховного Суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-856цс16, ст.ст. 360-7, 389-1-389-6 ЦПК України суд -
Заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати повністю рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських Банків (третейський суддя Ярошовця В.М.) від 17.09.2014 року в справі № 1304/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: