Справа № 755/18604/15-ц
"02" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Локоткова І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2 500 грн. щомісячно, починаючи з 13.08.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги мотивує тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2013 року шлюб з відповідачем було розірвано. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Відповідач ухиляється від допомоги по утриманню їхньої спільної дитини та не надає ніякої грошової допомоги, вона не в змозі одна утримувати дитину.
Позивач зазначає, що відповідач працює начальником охорони, аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей не має, батьки на його утриманні не перебувають та він матеріально забезпечений.
Дитині постійно необхідне нормальне харчування, одяг та розвиток, що потребує значних коштів і сама вона не здатна в повній мірі цього забезпечити, оскільки має не великий заробіток. Дитина знаходиться на диспансерному обліку, з 2011 року дитина перебувала у санаторіях за її рахунок.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та викладені у ньому обставини, позивач додатково пояснила, що з січня 2011 року після розлучення вона сама утримує дитину, спочатку протягом 2011 року відповідач надавав матеріальну допомогу, в подальшому дитину не утримував, лише у жовтні 2015 року дав 2000 грн. на поїздку у санаторій, будь-якої домовленості з відповідачем про сплату аліментів не було.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, а саме не заперечував проти сплати аліментів у розмірі 500 грн. з дати подачі позову, пояснив, що отримує невелику заробітну плату, попередньо він з позивачем домовлялися про те, що вона буде здавати їхню спільну квартиру, щоб мали доходи, на утримання ОСОБА_3 він щомісячно давав гроші сину на його прохання.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 1990 року.
Сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження - а.с. 10).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний (а.с. 5, 6).
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов”язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідач згідно довідки від 18.11.2015 року працює у ТОВ «Юве-Київ» на посаді начальника охорони, його посадовий оклад становить 3 315 грн. та нарахований дохід з 01.11.2014 р. по 31.10.2015 року склав 21 347,77 грн.
Як пояснив в судовому засіданні відповідач, син ОСОБА_4 проживає з позивачем, він мешкає окремо від них, він постійно працевлаштований, на його утриманні будь-які інші неповнолітні та непрацездатні особи не перебувають, погоджується сплачувати аліменти по 500 грн. щомісячно, інших доходів, окрім заробітної плати, не має.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що дитина сторін по справі, на яку стягуються аліменти, проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, а також те, що відповідач не надав докази про сплату ним аліментів на дитину, він постійно працевлаштований, щомісячно отримує заробітну плату, при цьому інших утриманців не має і враховуючи розмір заробітної плати позивача та ті обставини, що він визнав позов в сумі 500 грн., суд вважає, що наведені обставини є підставою для часткового задоволення позову про стягнення на користь позивача з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, при цьому з відповідача слід стягнути аліменти саме згідно вимог ст. 183 СК України у частці від заробітку, а саме у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) останнього щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В решті вимог слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач взмозі сплачувати аліменти у заявленому розмірі - по 2 500 грн. щомісячно.
Позивач також просить стягнути аліменти з 13.08.2013 року, проте позов поданий до суду 05.10.2015 року.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Позивач пояснила, що з вимогами про стягнення аліментів вона звертається вдруге, тому просить стягнути з часу подання першого позову - з 13.08.2013 р.
Зі змісту рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2013 року убачається, що ОСОБА_1 в серпні 2013 року подавала позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів та в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, при цьому просила лише розірвати шлюб з відповідачем.
Відповідач пояснив, що на той час з позивачем досягли домовленості, що він залишить їхню спільну квартиру, яку здаватимуть квартирантам, тому позивач відмовилася від аліментів. Проти цих пояснень ОСОБА_1 заперечувала, повідомила, що будь-якої домовленості щодо квартири не було.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У зв'язку з цим вимоги про стягнення аліментів за минулий час не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягають.
З відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, також необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов”язковому негайному виконанню.
За викладених вище обставин, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 62, 64, 79, 88, 174, 208, 212, 213, 214, 215, 218, 367 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що народився в с. Дворище, Володарсько-Волинського району Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В решті заявлених вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя