"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/57982/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Вербицької О.В.
Суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю:
секретаря - Іванова Д.О.
представника позивача - Ткаченко К.О.
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р.
у справі № 2а/0470/14119/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГІ»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про оскарження податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГІ» (далі - позивач, ТОВ «ФГІ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про оскарження податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0005702200 та від 23.07.2012 року №0001642200.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФГІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства України за період з 21.10.2010 по 31.02.2012 року, за результатами якої складено акт №1745/223/37373876 від 04.07.2012 р.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу у І кварталі 2011 року на суму 78 000,00 грн. Крім того, в порушення п.69.4 ст.69 ПК України перша видаткова операція за рахунком у цінних паперах №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» у сумі 4 014 000,00 грн. здійснена за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 року №0001632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання платника податків за платежем податку на прибуток фінансових установ у розмірі 258 248,00 грн., та від 23.07.2012 року №0001642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання платника податків за платежем адміністративні штрафи та інших санкцій у розмірі 401 400,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем за результатами здійснення господарської діяльності не було порушено норм податкового законодавства.
Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). при цьому
Частиною 1 ст.1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно п. 1.4 генерального договору факторингу з регресом № 04-11/ЮЛ від 28 вересня 2011 р. «грошова вимога до Дебітора вважається придбаною Фактором у Клієнта з моменту підписання Сторонами Реєстру прийнятих документів на факторинг, який є додатками до цього Договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками Сторін».
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що реєстри між Фактором та Клієнтом були належним чином підписані, а тому у ТОВ «ФГІ» саме 28 вересня 2011 р. виникли витрати, які воно правомірно та своєчасно віднесло до валових витрат.
Як встановлено судами, ТОВ «ФГІ», як зберігач цінних паперів, відповідно до чинного законодавства є депозитарною установою. В своїй діяльності ТОВ «ФГІ» керується чинним законодавством України про депозитарну діяльність, зокрема, Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №999.
При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що депозитарні установи здійснюють облікові операції, визначені в законодавстві про депозитарну діяльність, серед яких видаткові операції не зазначені.
Разом з тим колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що Положення про депозитарну діяльність застосовується у сфері правовідносин, які стосуються діяльності депозитарних установ, тобто норми вказаного положення мають спеціальний характер, що унеможливлює їх застосування в інших правовідносинах, в тому числі і податкових.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2011 року ТОВ «ФГІ» здійснило відкриття рахунку в цінних паперах ТОВ «Дніпро Реал Естейт за №030122, про що 20.12.2011 року було повідомлено ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, де на обліку перебуває депонент.
23.12.2011 року ТОВ «Дніпро Реал Естейт» надало розпорядження №1264/11-Б, яким доручає ТОВ «ФГІ» переказати ТОВ «Менеджмент Інвестицій» з свого рахунку цінні папери за договором купівлі-продажу цінних паперів. Такий переказ ТОВ «ФГІ» здійснило 23.12.2011 року.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.69.4 ст.69 ПК України перша видаткова операція за рахунком у цінних паперах №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» у сумі 4 014 000,00 грн. здійснена за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.
Так, згідно відмітки уповноваженої особи підприємства Жорова О.О. корінець повідомлення про відкриття та взяття на облік ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська рахунку №030122 ТОВ «Дніпро Реал Естейт» отримано ТОВ «ФГІ» 27.12.2012 р.
Відповідно до п. 69.1 ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної податкової служби, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.
Згідно з п. 69.4 ст. 69 датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно звернути увагу на те, що законодавець в Податковому кодексі України не передбачив застосування терміну «облікова операція», натомість, з норм податкового законодавства вбачається застосування саме терміну «видаткова операція», що з правової точки зору відповідає тим відносинам, які склалися між позивачем та податковим органом при визначенні першої видаткової операції на підставі пункту 69.4 ст. 69 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2012 року №0001642200 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2012 року №0001642200 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р. залишити без змін.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун