03 грудня 2015 року м. Київ К/800/50857/15
Суддя Вищого адміністративного суду України М.М. Заїка, перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юріяка Михайла Івановича до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування вимоги та рішення,
встановив:
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до скарги не додано копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції; не додано документ про сплату судового збору.
Водночас, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням його майнового стану.
У відповідності до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, доводи, зазначені у вищевказаному клопотанні не свідчать про наявність підстав для задоволення такого і відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, і (або) дії вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо, а також дій чи бездіяльності, внаслідок яких відбувається зміна майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Отже, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Майновими також є також вимоги про стягнення коштів з відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь позивача - фізичної чи юридичної особи, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Окрім цього, за змістом пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Такими випадками є, зокрема, спори за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, штрафних санкцій, недоїмки, пені, заборгованості зі сплати страхових внесків, адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, тощо.
Право на звернення з такими позовними заявами виникає у суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України у зв'язку із здійсненням ними владних управлінських функцій та спрямоване на захист майнових інтересів Держави у публічно-правових відносинах, а тому такі спори також необхідно віднести до майнових.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, предметом цього спору є визнання протиправним та скасування вимоги про сплату недоїмки(боргу) зі сплати єдиного внеску та визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а тому даний спір носить майновий характер.
Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (далі Закон № 484-VІІІ).
За правилами підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VІІІ, далі Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При поданні даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Тобто, з урахуванням предмету спору, при поданні позовної заяви у даному випадку підлягала сплаті ставка судового збору у розмірі 1827 гривень.
За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Станом на 1 січня 2015 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1218 гривень, а тому, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить 2192,40 гривень.
Враховуючи викладене, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним, на час подання касаційної скарги, законодавством та надати до суду документ про оплату такого, а також виправити інші недоліки касаційної скарги, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Крім того, надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.
Виходячи з вимог статей 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення вказаних недоліків та роз'яснити наслідки невиконання вимог ухвали.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 106, 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юріяка Михайла Івановича до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування вимоги та рішення - залишити без руху.
Надати касатору строк до 21 грудня 2015 року для усунення недоліків поданої касаційної скарги.
Роз'яснити касатору, що у разі не усунення зазначених недоліків касаційної скарги у встановлений судом термін, відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута та вважатись неподаною.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного М.М. Заїка
суду України