"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/5336/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Вербицької О.В.
Суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю:
секретаря - Іванова Д.О.
представника позивача - Мар'їної Ірини Олегівни
представника відповідача - Шипілової Софії - Христини Ігорівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р.
у справі № 820/16651/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про визнання дій незаконними
Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (далі - позивач, ПАТ «Харківміськгаз») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ у м. Харкові) про визнання дій незаконними.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 р. позов задоволено частково. Скасовано податкову вимогу від 16.07.2014 № 63-25. Визнано неправомірними дії по зменшенню в інтегрованій картці позивача переплати по авансовим внескам з податку на прибуток в сумі 12898177,00 грн. Зобов'язано відобразити в інтегрованій картці ПАТ «Харківміськгаз» переплату по авансовим платежам з податку на прибуток в сумі 8009446,00 грн. станом на 01.09.2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 р. залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у 2013 році було перераховано до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток в зв'язку з виплатою дивідендів в розмірі 18 910 893,16 грн.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України позивачем було сплачено авансові внески з податку на прибуток за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 14 551 148,00 грн.
За підсумками роботи за 2013 рік позивач задекларував податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 11 податкової декларації з податку на прибуток), в розмірі 10 079 099 грн.
Листом від 29.05.2014 року за №5503/10/28-09-20-03-41 відповідач за результатами звіряння підтвердив, що станом на 01.05.2014 року залишок на інтегрованій картці позивача переплати по авансовим внескам з податку на прибуток склав в сумі 12 898 177,00 грн.
В 2014 році відповідач зарахував переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті.
У червні 2014 року відповідач, згідно з п.87.1 ст.87 ПК України, на підставі листа позивача від 19.06.2014 року №02/1579 переніс переплату по авансовим внескам з податку на прибуток на сплату податку на додану вартість в сумі 1 529 031 грн.
16.07.2014 року відповідач направив позивачу податкову вимогу за №63-25 про те, що станом на 15.07.2014 року позивач має борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) в сумі 389 803,00 грн.
Листом від 31.07.2014 року за №7379/10/28-09-25-29 відповідач сповістив позивача про те, що станом на 31.07.2014 року заборгованість останнього з податків, зборів (обов'язкових платежів), що контролюються відповідачем, збільшилась на черговий авансовий платіж і склала 1229728,00 грн. і запропонував виділити ліквідне майно для складання акту опису майна.
Згідно довідки про стан розрахунків з бюджетом по авансовим внескам з податку на прибуток станом на 12.09.2014 року недоїмка позивача по сплаті даного податку склала 2 069 653,00 грн.
Відповідно до акта звіряння розрахунків станом на 01.05.2014 року переплата за вищезазначеними платежами склала 12 898 177,00грн., а щомісячний авансовий внесок склав 839 925,00 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зарахування наявних сум переплат з податку на прибуток підприємств у рахунок здійснення поточних платежів з цього податку здійснюється автоматично і не потребує окремої заяви платника податків.
Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється виключно на підставі заяви платника податку відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом № 974/1597/499.
При цьому обов'язковим реквізитом такої заяви є визначення платником напрямів перерахування коштів, що повертаються як надміру сплачені, одним із яких є погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно врахувати напрямок платежу та необхідність подання відповідної заяви платником податку.
В частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Харківміськгаз» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.
2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р. скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун