"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/46619/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про перерахунок пенсії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року,
У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про перерахунок пенсії.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач неправомірно застосував при перерахунку його пенсії показник середнього заробітку по Україні за 2007 рік, оскільки такий перерахунок здійснювався у 2015 році, що не відповідає положенням статей 24, 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), із застосуванням середнього заробітку (доходу) по Україні за 2014 рік, датою перерахунку вважати дату подачі заяви про перехід з одного виду пенсії на інший 12 березня 2015 року.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову, Добропільський міськрайонний суд Донецької області, з позицією якого погодився також і Донецький апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що дії пенсійного фонду є правомірними, оскільки здійснюючи переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач правомірно застосував середню заробітну плату у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, оскільки первинне призначення пенсії позивачу відбулося у 1999 році, а відповідно до положення частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, який знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного Фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
З 25 травня 1999 року позивач отримує пенсію по інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після оформлення вказаної пенсії, позивач продовжив працювати і працював до 28 жовтня 2005 року у відокремленому підрозділі шахти «Алмазна», з якого звільнився за власним бажанням.
21 вересня 2010 року за заявою ОСОБА_1, відповідачем було перераховано пенсію позивача, у зв'язку зі зміною стажу та заробітку.
12 березня 2015 року за заявою позивача Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області ОСОБА_1 було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. При цьому відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено внески за 2007 рік.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншого виду пенсії за призначенням якої він звернувся вперше.
Крім того, після оформлення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обставин суди попередніх інстанцій безпідставно прийшли до висновку про застосування у цій справі частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV та щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладених обставин прийняті з порушенням норм матеріального права судові рішення у цій справі не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому повинні бути скасованими.
За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення матеріального і процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, їх рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає
Головуючий М.І. Смокович
Судді М.О. Сорока
Т.А. Чумаченко