24 листопада 2015 року м. Київ К/800/42049/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року
у справі №2а-4038/12/1370 (9104/178818/12)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м.Львова)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м.Львова від 09.04.2012р. №0000371720 та №0000361720.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р. та просить залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №44/17-2/2545905936 від 26.03.2012р.
Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, зокрема, встановлено порушення позивачем:
- п.167.1 ст.167 та п.177.1, п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині перекручення даних в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, що призвело до заниження оподаткування доходу за 2011р. на 974096,16грн. та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 164746,34грн.;
- п.14.1.181 ст.14, п.п.201.4 ст.201, п.п.198.1, п.п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 162348 грн.
На підставі названого акту ДПІ у Франківському районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000371720 від 09.04.2012р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 177623,25грн.
№0000361720 від 09.04.2012р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 205932,93грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).
Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати валові витрати та податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.07.2011р. позивач ФОП ОСОБА_1 (отримувач) для здійснення своєї господарської діяльності уклав договір ДГ-0000201 з ТОВ «ЕЙС КОНСТРАКШЕН МЕНЕДЖМЕНТ» (постачальник) про поставку товару - поліетилен ВТ 153.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано згаданий договір, додаток №1 до договору ДГ-0000201 від 01.07.2011р., видаткову накладну, податкову накладну, виписки з банку про оплату коштів.
В подальшому, 26.05.2011р. ФОП ОСОБА_1 (отримувач) уклав договір поставки товару № 2605-5 від 26.05.2011р. з ТОВ «БК АРТ ГРУП» (постачальник), згідно умов якого з ТОВ «БК АРТ ГРУП» зобов'язується поставити позивачу товар поліетилен, концентрати, добавки до поліетилену та інше), а отримувач зобов'язаний отримати та оплати поставлений товар.
Про виконання умов зазначеного договору свідчать надані позивачем рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, рахунок на оплату, виписки з банку про оплату коштів.
01.12.2010р. для здійснення своєї господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (отримувач) уклав договір про поставку продукції № 0000102 від 01.12.2010р. та № 000122 від 23.02.2011р. з ПП «Ардея-Тех» постачальник).
Згідно умов договору, постачальник ПП «Ардея-Тех» зобов'язується поставити покупцю ФОП ОСОБА_1 товар (поліетилен, концентрати, добавки до поліетилену та інше), а покупець зобов'язаний отримати та оплати поставлений товар.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, платіжні доручення.
Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується договорами поставки, договорами-підряду, договорами на транспортне вслуговування, актами здачі-приймання послуг по перевезенню вантажів, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг ( виконання робіт ).
Щодо тверджень відповідача про відсутність факту виконання укладених договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних слід зазначити, що такі обставини не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Посилання ДПІ у Франківському районі м.Львова на ряд актів про неможливість проведення зустрічної звірки, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.
Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.
В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.
Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.
Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м.Львова від 09.04.2012р. №0000371720, № 0000361720.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою суду від 02.10.2015р. відстрочено до ухвалення судового рішення по справі, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 2575,20 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять грн. 20 коп.), отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ Ю.І. Цвіркун