Справа № 822/2686/15
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
01 грудня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), третя особа публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (далі - третя особа) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати відповідача 1 включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору строкового банківського вкладу № 2119497 від 03.02.2015 із майновими вимогами: 149400,00 грн. - сума банківського вкладу, 1503,75 грн. відсотки за депозитом, всього 150903,75 грн.; зобов'язати відповідача 2 включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Комерційний банк "Надра", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 2119497 від 03.02.2015, із майновими вимогами: 149400,00 грн. - сума банківського вкладу, 1503,75 грн. відсотки за депозитом, всього 150903,75 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано відповідача 1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) від 03.02.2015 № 2119497. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2015 між позивачем та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" було укладено договір строкового банківського вкладу №2119497, відповідно до пункту 1.1 якого вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 149 400 грн.
Згідно з п.2.3 Договору у разі внесення вкладником коштів на вкладний рахунок в день підписання сторонами цього договору, датою повернення вкладу є 03 березня 2015 року.
03 лютого 2015 року на депозитний рахунок позивача з поточного рахунку були зараховані кошти в розмірі 149400 грн., що підтверджується квитанцією №4248 від 03.02.2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 прийнято рішення №113, згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 05.06.2015 по 04.06.2016.
Позивач листом від 12.05.2015 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 про включення до списку на виплату коштів за договором банківського вкладу.
Листом від 12.06.2015 уповноважена особа повідомила позивача, що виплата грошових коштів за його банківським вкладом тимчасово обмежена, оскільки операції по його рахунку віднесені до категорії підозрілих, а матеріали перевірки направлені до правоохоронних органів для правової оцінки та прийняття відповідного рішення. Також зазначено, що після отримання правової оцінки уповноваженою особою Фонду будуть вжиті всі необхідні заходи із зняття встановлених обмежень та включення до переліку вкладників.
19 червня 2015 року позивач направила на адресу відповідачів повторну заяву про визнання кредитором та включення до відповідного реєстру вимог, відповідь на яку не отримала.
Приймаючи оскаржуване рішення, та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 1 всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду безпідставно не внесла позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та не визначила їй розрахункову суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
В силу ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
При цьому, нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
За приписами ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Разом з тим згідно п. 6 розділу ІІІ Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із тим, що інформація про неї як вкладника у Фонду відсутня, а також те, що позивачем була проведена низка операцій, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Тобто уповноваженою особою Фонду фактично припускається нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 03.02.2015 № 2119497.
Частиною 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону Уповноважена особа Фонду має право вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Уповноваженою особою Фонду не зазначені підстави невнесення позивача до повного переліку вкладників, не надано доказів наявності підстав визначених у частині третій статті 38 Закону, та не доведено, що договір банківського вкладу від 03.02.2015 № 2119497 має ознаки нікчемного правочину.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування наслідків, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
При цьому відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Однак, відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу від 03.02.2015 № 2119497, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Надра"; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Окрім цього, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу 03.02.2015 № 2119497, матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5