02 грудня 2015 р. Справа № 818/3019/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,
при секретарі судового засідання Рєзніченко Ю.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. по справі № 818/3019/15
за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області
до дочірнього підприємства "Лебединський агролісгосп"
про зобов'язання допустити до проведення перевірки,
Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Лебединський агролісгосп" , в якому просила суд зобов'язати відповідача допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області та допустити рішення суду до негайного виконання.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 27 Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Сумській області на ІІІ квартал 2015 року позивачем видано наказ від 17.08.2015 року № 100-п про проведення перевірки Лебединського агролісгоспу та складено направлення на проведення перевірки від 17.08.2015 року № 81/04.
Однак, директором Лебединського агролісгоспу - ОСОБА_3 перевіряючі не були допущені до проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 17.08.2015 року.
Відмовляючи в допуску до перевірки, директор Лебединського агролісгоспу - ОСОБА_3 посилалася на те, що згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на перевірки контролюючими органами продовжено мораторії і, що за попередній календарний рік підприємство має обсяг доходу менше 20 млн. грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Кабінетом Міністрів України дозвіл позивачу на проведення перевірки не надавався і, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вимогами щодо ухвалення судового рішення про зобов'язання допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон) передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду контролю), передбаченого цим Законом.
Відмовляючи в допуску до проведення перевірки, відповідач посилався на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції погодився з таким твердженням відповідача та зазначив, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» розповсюджується на позивача, оскільки пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» передбачено, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження і до такого переліку державних інспекцій та інших контролюючих органів відноситься Державна екологічна інспекція.
Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки судом першої інстанції не враховано, що Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII, внесено зміни саме до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Отже, Державна екологічна інспекція у Сумській області не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому на неї не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII.
Посилання суду першої інстанції на дію пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» є також помилковим, оскільки зазначена Постанова була прийнята у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами.
Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII мораторій на проведення перевірок запроваджувався протягом серпня-грудня 2014 року, а тому на час здійснення запланованої перевірки у серпні-вересні 2015 року дія мораторію припинилась.
Вказівка у Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Сумській області на ІІІ квартал 2015 року, що заходи державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства буде здійснено у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання дозволу на проведення планових перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки вказаний план затверджувався 25.06.2015 року, тобто в період дії пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, згідно з яким перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Однак, на час здійснення запланованої перевірки у серпні-вересні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто дія мораторію на перевірки припинилась.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не має повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом про зобов'язання зчинити певні дії (допустити до проведення перевірки).
Згідно п.8 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем вважається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Пунктом 6.17. Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, також передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем в судах.
Отже, право Держекоінспекції на звернення до суду з позовами на виконання покладених на неї завдань передбачено п.8 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пунктом 6.17. Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. по справі № 818/3019/15 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Державної екологічної інспекції у Сумській області задовольнити.
Зобов'язати дочірнє підприємство "Лебединський агролісгосп" код ЄДРПОУ - 23637208 (юридична адреса: Сумська обл., м. Лебедин, вул. Залічнична, 42) допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 грудня 2015 року. У повному обсязі буде складена 04 грудня 2015 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6