01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/396/15
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі ДМС України) про зобов'язання відповідача переслати заяву від 15 грудня 2014 року до Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання ДМС України утриматися від найменування по батькові осіб, в національних традиціях яких не має звичаю зафіксовувати по батькові.
В обґрунтування позову зазначалось, що 15 грудня 2014 року позивач надіслав заяву до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), в якій просив притягнути до відповідальності заступника департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за порушення Закону України «Про звернення громадян», а також видати наказ МВС України, яким дозволити ДМС України на сторінці 2 бланка паспорта замість записів російською мовою імені та місця народження записати їх латинськими літерами відповідно до транслітерації, дату народження записати цифрами, місяць у даті народження російською мовою не записувати, замість інших записів російською мовою провести риски. Названу заяву МВС України направило до відповідача, який направив позивачу відповідь від 29 січня 2015 року. На думку позивача, розгляд його вимог не входить до повноважень ДМС України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ДМС України переслати заяву позивача від 15 грудня 2014 року до МВС України.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДМС України в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що законодавством не передбачено повернення заяви до органу, який її надіслав. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що 15 грудня 2014 року позивач звернувся із заявою до МВС України, в якій просив притягнути до відповідальності заступника департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за порушення Закону України «Про звернення громадян», а також видати наказ МВС України, яким дозволити ДМС України на сторінці 2 бланка паспорта замість записів російською мовою імені та місця народження записати їх латинськими літерами відповідно до транслітерації, дату народження записати цифрами, місяць у даті народження російською мовою не записувати, замість інших записів російською мовою провести риски.
Названу заяву МВС України направило до відповідача, який надав позивачу відповідь від 29 січня 2015 року за № І-3565/6/260-15.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ДМС України переслати заяву позивача від 15 грудня 2014 року до МВС України, суд першої інстанції виходив з того, що порушені в заяві позивача питання належать до компетенції МВС України.
Проте, з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимог позивача у вказаній частині погодитись не можна.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.
Питання практичної реалізації наданого громадянам ОСОБА_2 України права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення визначаються Законом України «Про звернення громадян».
Згідно ст. 3 названого Закону заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених ОСОБА_2 та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, 15 грудня 2014 року позивач звернувся із заявою до МВС України, в якій просив притягнути до відповідальності заступника департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за порушення Закону України «Про звернення громадян», а також видати наказ МВС України, яким дозволити ДМС України на сторінці 2 бланка паспорта замість записів російською мовою імені та місця народження записати їх латинськими літерами відповідно до транслітерації, дату народження записати цифрами, місяць у даті народження російською мовою не записувати, замість інших записів російською мовою провести риски.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Чинними положеннями названого Закону не передбачено можливості повернення заяви до органу, який переслав її в порядку, визначеному ч. 3 ст. 7 цього Закону.
Матеріалами справи встановлено, що МВС України направило названу вище заяву позивача до ДМС України.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, який реалізує державну політику зокрема у сферах громадянства, реєстрації фізичних осіб тощо.
Згідно пп. 10 п. 4 названого Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
Підпунктом 26 названого пункту Положення визначено, що ДМС здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
На підставі ст. 20 названого Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
З матеріалів справи вбачається, що ДМС України розглянула звернення позивача та надала останньому відповідь від 29 січня 2015 року за № I-3565/6/260-15 (а. с. 5-6).
Як вбачається з вказаної відповіді, звернення ОСОБА_1 розглядалось виключно в межах компетенції відповідача, а саме розглядалось питання про те, щоб на сторінці 2 бланка паспорта замість записів російською мовою імені та місця народження записати їх латинськими літерами відповідно до транслітерації, дату народження записати цифрами, місяць у даті народження російською мовою не записувати, замість інших записів російською мовою провести риски.
Крім того, як вбачається з апеляційної скарги відповідача, роз'яснення з вказаного питання надавались позивачу листами ДМС України від 23 липня 2014 року № І-1714/6, від 8 вересня 2014 року № І-2357/6-14, від 25 вересня 2014 року № І-2497/6-14 та від 16 жовтня 2014 року № І-2655/6-14.
Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача переслати заяву позивача від 15 грудня 2014 року до МВС України не підлягають задоволенню, оскільки, за відсутності у законодавстві норми щодо можливості повернення заяви до органу, який переслав її в порядку, визначеному ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», ДМС України правомірно розглянула звернення позивача виключно в межах компетенції та надала останньому вмотивовану відповідь.
За таких даних, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача не є обґрунтованим.
Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем по справі обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки для забезпечення розгляду звернення від 15 грудня 2014 року саме МВС України, про що йдеться за змістом адміністративного позову, ОСОБА_1 необхідно було звертатися до суду з адміністративним позовом до МВС України про визнання протиправними дій, пов'язаних з не розглядом його заяви від 15 грудня 2014 року, та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
ОСОБА_3