03 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3297/15
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 про визнання протиправними дії та скасування рішення, -
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі - реєстраційна служба), державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 (далі - державний реєстратор), в якому просила:
- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівничий кооператив «Пресс» (район «Сонячний»), земельна ділянка 1201-г, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:023:0094;
- визнати протиправним та скасувати рішення за №21675670 від 28 травня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказану земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, про порушення державним реєстратором ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом порушені норми матеріального права та просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлених про місце, день та час судового розгляду, справа розглянута за правилами п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 травня 2015 року представник позивача - ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_2, а саме: права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СК «Пресс», земельна ділянка 1201-г, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:023:0094.
До заяви про державну реєстрацію було додано оригінали документів та їх копії, а саме:
- рішення Затоківської селищної ради за № 2852 від 06 березня 2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для ведення садівництва (а.с.19);
- акт прийомки передачі межових знаків (а.с.43);
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5101780682015 від 23 лютого 2015 року (а.с.15);
- копію довіреності, що підтверджує повноваження представника та копію його паспорта, ідентифікаційного коду;
- копію паспорта, ідентифікаційного коду позивача.
Представнику позивача була надана картка прийому заяви за №21137676 від 06 травня 2015 року (а.с.14).
28 травня 2015 року, керуючись ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації вказаної земельної ділянки, у зв'язку з тим, що подані представником позивача документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.12).
Мотивуванням такого рішення були дві обставини:
- перша - в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не була зазначена адреса об'єкту нерухомого майна;
- друга - надані копії паспортів не були завірені належним чином, а саме були відсутні підписи осіб та дати.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову погодився з позицією суб'єкта владних повноважень, що зазначені недоліки поданих документів не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Колегія суддів вважає, що така правова позиція є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ст.159 КАС України з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.
Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.
У даному спорі, підставою для відмови позивачу у державній реєстрації є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Вирішуючи питання правомірності прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що воно повинно відповідати вимогам ст. 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить про недотримання суб'єктом владних повноважень при прийнятті спірного рішення вимог вищевикладеної статті.
Так, приписами імперативної норми частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Жодної з цих вимог заявником порушено не було, тому, на думку колегії суддів, державному реєстратору був поданий пакет документів, який надавав можливість встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Також слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості:
1) щодо земельної ділянки:
- дата державної реєстрації земельної ділянки;
- найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки;
- кадастровий номер земельної ділянки;
- площа земельної ділянки;
- цільове призначення земельної ділянки;
- місцезнаходження земельної ділянки;
- підстава для внесення запису про нерухоме майно:
- назва рішення;
- дата формування рішення;
- індексний номер рішення;
- прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;
- найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Всі ці відомості містилися в документах, які були у розпорядженні державного реєстратора.
Як вбачається з заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була подана представником позивача у розділі «місцезнаходження об'єкта нерухомого майна» були заповнені такі графи, як - «район», «населений пункт», «іменований об'єкт», «вулиця», та залишився незаповненим стовпець «№ будинку, земельної ділянки» (а.с.13).
Але ці відомості містилися у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який був у розпорядженні державного реєстратора.
Колегія суддів звертає увагу, що державний реєстратор зобов'язаний був скористатися цими відомостями, якщо вони мали принципове значення для реєстрації нерухомого майна, з інших джерел, які були у нього в розпорядженні та виконати свій обов'язок щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Є вірними та обґрунтованими доводи апелянта про те, що ані Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не вимагають від осіб, які звернулися з заявою про реєстрацію, подання копії паспортів завірених належним чином, тобто заявником повинно надаватися копія документа, що посвідчує його особу, а якщо заяву подає уповноважена заявником особа, подається копія документа, що посвідчує заінтересовану особу та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку такої особи.
Всі ці вимоги законодавства, позивачем та його представником - виконані.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що державний реєстратор, встановивши недоліки поданих документів, повинен був, відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Колегія суддів вважає такий довід необґрунтованим тому, що підставою для прийняття такого рішення є - подання документів не в повному обсязі.
У даному випадку документи були подані в повному обсязі і їх перелік відповідав, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, постанова суду першої інстанції, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області в особі Реєстраційної служби відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 про визнання протиправними дії та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівничий кооператив «Пресс» (район «Сонячний»), земельна ділянка 1201-г, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:023:0094.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, прийняте ОСОБА_3 за № 21675670 від 28 травня 2015 року про відмову в державній реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівничий кооператив «Пресс» (район «Сонячний»), земельна ділянка 1201-г, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:023:0094.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя І.П. Косцова
суддя Л.В. Стас