03 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 495/2714/15-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Чебан Н.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов'язання стягнути страхові внески,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, -
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (далі - Пенсійний фонд) в якому просив наступне:
- визнати неправомірною бездіяльність, яка полягає в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язати стягнути зі страхувальника несплачені суми страхових внесків при виплаті заробітної плати за період з 01 лютого 2004 року по 31 липня 2006 року;
- зобов'язати Пенсійний фонд притягнути до відповідальності осіб винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно адміністративного кодексу України.
В обґрунтування позову зазначено, що невиконання Пенсійним фондом вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, порушило право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
За клопотанням сторін справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 17 березня 2003 року відповідно до розпорядження Сергіївської селищної ради №16 був прийнятий на посаду виконуючого обов'язки генерального директора ГКП «Управління курортом Сергіївка» (а.с.14).
Розпорядженням Сергіївської сільської ради №70/1 від 01 серпня 2006 року його було звільнено з посади (а.с.15).
За рішеннями судів на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі у загальному у розмірі 10175 грн. (а.с.11-13).
Рішення судів виконувалися в примусовому порядку на підставі виконавчих листів, виданих Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області.
Як зазначає позивач, при ознайомлені з відомостями з персональної облікової картки системи персоніфікованого обліку йому стало відомо, що при виплаті йому заборгованості з заробітної плати, страхувальником із цієї суми не сплачено страхових внесків до Пенсійного фонду за період з 01 лютого 2004 року по 31 липня 2006 року.
На думку позивача, невиконання страхувальником даного обов'язку позбавляє його страхового стажу, а також належного розміру пенсії.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача про те, що він перебував у трудових відносинах з підприємством ДКП «Управління курортом Сергіївка» в період з 01 лютого 2004 року по 31 липня 2006 року є неспроможними так як не підтверджуються належними доказами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але не погоджується з мотивами суду щодо відмови позивачу в позові з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим ОСОБА_2 та досягли встановленого цим ОСОБА_2 пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього ОСОБА_2, та інші особи, передбачені цим ОСОБА_2.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно до ст. 7 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є принцип державної гарантії реалізації застрахованою особою своїх прав, передбачених цим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не ставлять право громадян України, які застраховані згідно із цим законом, на призначення пенсії в залежність від наявності заборгованості страхувальника по сплаті страхових внесків.
Іншими словами, сам лише факт наявності заборгованості страхувальника щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України не позбавляє застраховану особу права на виплату пенсії.
У випадку наявності заборгованості по сплаті страхових внесків стягнення цієї заборгованості здійснюється органами УПФ шляхом прийняття обов'язкових до виконання рішень або зверненням до суду.
Колегія суддів вважає, що позивачем вибраний неналежний спосіб захисту, тобто, якщо порушуються його право на призначення та отримання пенсійних виплат позивач повинен звертатися з позовом до органів Пенсійного фонду про визнання таких дій або рішення протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії.
Стаття 162 КАС України встановлює повноваження суду при вирішенні справи.
Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти, в тому числі, постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності, про скасування протиправного рішення та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Позивач у своїх вимогах наполягає на тому, що суд повинен зобов'язати органи Пенсійного фонду стягнути зі страхувальника несплачені суми страхових внесків при виплаті заробітної плати за спірний період.
Оцінюючи з правової точки зору зазначені доводи, суд апеляційної інстанції бажає наголосити на тому, що питання стягнення страхових внесків із Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району на користь Пенсійного фонду, лежить в площині правовідносин між Пенсійним фондом та страхувальником і у позивача відсутнє право примушувати суб'єкт владних повноважень приймати будь-які рішення з цього приводу або звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення.
Право на стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків є виключно прерогативою органів УПФУ.
Ураховуючи, що суд першої інстанції вирішив справу по суті правильно, відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про стягнення страхових внесків - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова