02 грудня 2015 року Справа № 876/4259/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року по справі № 344/398/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання правомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську та зобов'язати відповідача здійснити обчислення його пільгового страхового стажу із розрахунку один рік роботи в Районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців відповідно до поданої довідки про періоди роботи з 23.04.1980 року по 28.09.1993 роки; зобов'язати відповідача повернути недоотримані кошти як такі, що втрачені з вини Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську починаючи з 16.05.2008 року та виплатити заборгованість, що буде накопичуватись з дня подання позову в суд.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за період з 23.04.1980 року по 28.09.1993 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи позивачу з 23.04.1980 року по 28.09.1993 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі; зобов'язано відповідача провести позивачу з 01 грудня 2014 року перерахунок пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи з 23.04.1980 року по 28.09.1993 року, як виробленого в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, та виплатити недоплачену з 01 грудня 2014 року різницю між перерахованим за даним рішенням та виплаченим з 01 грудня 2014 року розмірами пенсії. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості. А оскільки до заяви не було додано необхідних підтверджуючих документів, а саме - письмових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, то відповідно і не було правових підстав для обчислення позивачу стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив з того, що згідно довідки ПАТ «Укрнафта» від 19.11.2014 р. №10-1982 та записами трудової книжки підтверджено роботу позивача вишкомонтажником з 23.04.1980 року по 28.09.1993 роки вахтово-експедиційним методом, в тому числі в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області) та в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області) і його заробіток обчислювався з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в таких районах. Режим роботи - 15 робочих днів в МПКП та РКП в місяць по 12 год. за добу+К1,К2 з відпрацюванням місячного та річного норми робочого часу. Саме ця довідка уточнює особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії і підтверджують постійну зайнятість на роботі, яка дає право на встановлені законом пільги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.
Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Судом встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вишкомонтажником з 23.04.1980 року по 28.09.1993 роки вахтово-експедиційним методом, в тому числі в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області) та в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області).
У довідці від 19.11.2014 року за № 10-1982 вказано, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів в МПКП та РКП в місяць по 12 годин за добу. До заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалися додаткові відпустки.
Отже, робота позивача вахтовим методом по 15 днів на місяць у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором із підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі №338/1079/14-а, а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську задоволити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2015 року по справі № 344/398/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Т.В. Онишкевич
ОСОБА_2