01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/956/15
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
ОСОБА_1,
при секретарі - Авраменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
23.03.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1120,80 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області не довело правомірності нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з викладеним ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України з 07.06.2002 року (а.с. 9).
30.03.2011 року відповідач подав звіт за 2010 рік про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначив розмір страхових внесків за рік у сумі 2296,80 грн., при цьому, за даними звіту фактично сплачено 1008 грн. (а.с.11).
УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області зазначило, що станом на дату подання позову відповідач загалом сплатив внески в сумі 1176 грн., у зв'язку з чим залишок боргу складає 1120,80 грн.
23.09.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № НОМЕР_1 суму 1120,80 грн., яка повернулася без вручення адресату з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1120,80 грн. Суд першої інстанції зазначив, що сума боргу визначена вимогою № Ф 809, не була оскаржена відповідачем, а відтак є чинною.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
З матеріалів справи встановлено, що в даному випадку предметом позову є заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла у нього у 2010 році.
Пунктом 3 ст. 11 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено коло осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а саме: фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону № 1058-ІV визначено, що застраховані особи, зазначені в п.3,4 ч.1 ст. 11 та ч.1 ст. 12 цього Закону є страхувальниками.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 відповідно до ч. ст. 15 Закону № 1058- ІV - є платником страхових внесків.
Згідно із ч.6 ст. 20 Закону № 1058- ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у п.5 ст. 14 цього Закону, - квартал.
Приписами абзацу 8 ч.1 ст. 19 Закону № 1058- ІV визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у ч.5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб).
Відповідно до пп. 2.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), платниками страхових внесків є: страхувальники - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону № 1058- IV, а відтак застосуванню не підлягають, оскільки Закон № 1058- IV має вищу юридичну силу та прийнятий пізніше.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" він звільнений від нарахування, обчислення та сплати страхових внесків є необґрунтованим.
Відповідно до положень Закону № 1058- ІV ФОП ОСОБА_2 є платником страхових внесків.
За приписами ст. 17 Закону № 1058-ІV платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в повному обсязі страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 2 ст. 106 Закону 1058- IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені цим Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
За приписами ч. 3 цієї статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пунктом 8.2 Інструкції №21-1 передбачено, що якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Як вже зазначалось, управлінням на виконання вищевказаних норм на адресу відповідача була направлена вимога від 23.09.2011 року № Ф-809-У про сплату боргу в загальній сумі 1120,80 грн.
Відповідно до абзаців 8-10 пункту 8.3 Інструкції № 21-1 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
Колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 21-318а13, доходить висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, які виникли за 2010 рік, мають бути стягнуті і після 01.01.2011 року, оскільки зазначена заборгованість виникла в період дії п. 2 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-IV.
До того ж, колегія суддів зазначає, що висновок щодо права Пенсійного фонду стягувати заборгованість по страхових внескам з 01.01.2011 року висловлено в постанові Верховного суду України від 19.02.2013 року по справі №21-432а12, яка в силу приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) має враховуватися судами.
Таким чином, у зв'язку з наявним у ФОП ОСОБА_2 боргом зі сплати страхових внесків за 2010 рік, що підтверджується звітом за 2010 рік про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданим відповідачем, карткою особового рахунку ФОП ОСОБА_2, розрахунком заборгованості по страховим внескам відповідача станом на 16.02.2015 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що вимога УПФ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1120,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В свою чергу, апелянт у поданій апеляційній скарзі посилався на нові обставини у даній справі, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме на лист-повідомлення, який адресований до Пенсійного фонду, про визнання поданого ним звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за 2010 рік недійсним у зв'язку з тим, що вказаний звіт поданий всупереч Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності".
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги зазначений лист відповідача, з огляду на наступне:
Ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
В даному випадку, зазначений лист-повідомлення датований 16.05.2015 року за вих. № 51016-01 адресований начальнику УПФУ у м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області відповідачем до суду першої інстанції для дослідження не подавався. В суді апеляційної інстанції відповідачем жодним чином необґрунтовано ненадання цього листа до суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність вказаного листа не свідчить про те, що поданий ФОП ОСОБА_2 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за 2010 рік є недійсним, а також не звільняє останнього від обов'язку сплати боргу зі самостійно визначених сум страхових внесків.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року по справі №814/956/15 прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
ОСОБА_1