24 листопада 2015 року Справа № 876/4165/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Львівській області та Міністерства фінансів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі № 2а-5731/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетсіті - Україна» до Міністерства фінансів України, Управління державного казначейства України у Львівській області, Предстваництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області, Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
24.06.2010 року ТзОВ «Бетсіті - Україна» звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Управління державного казначейства України у Львівській області, Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області, Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
15.03.2011 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, у якій просять визнати протиправною відмову відповідачів повернути кошти в сумі 858236,82 грн., сплачені ТзОВ «Бетсіті - Україна» за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор; визнати протиправною бездіяльність Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області щодо підготовки за заявою ТзОВ «Бетсіті - Україна» подання до органів Державного казначейства України на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ № 082893, виданої Міністерством фінансів України за період з 25.03.2008 року по 24.03.2013 року включно, у сумі 858 236, 82 грн. (із розрахунку за 1368 днів - за період з 26.06.2009 року по 24.03.2013 року) і направлення його до органів Державного казначейства України; визнати протиправною бездіяльність - Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо підготовки за заявою ТзОВ «Бетсіті - Україна» подання до органів Державного казначейства України на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ № 082893, виданої Міністерством фінансів України за період з 25.03.2008 року по 24.03.2013 року включно, у сумі 858 236, 82 грн. (із розрахунку за 1368 днів - за період з 26.06.2009 року по 24.03.2013 року ) і направлення його до органів Державного казначейства України; стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Бетсіті - Україна» надмірно сплачені кошти у розмірі 858236, 82 грн. за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор серії АВ № 082893, у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26.06.2009 року по 24.03.2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області по оформленню та ненаданню Управлінню державного казначейства України у Львівській області подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів сплачених ТзОВ «Бетсіті-Україна» за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ № 082893, виданої Міністерством фінансів України на період з 25.03.2008 року по 24.03.2013 року включно, у сумі 858 236,82 грн. (із розрахунку за 1368 днів - за період з 26.06.2009 року по 24.03.2013 року). Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетсіті-Україна» надмірно перерахованих коштів у розмірі 858236,82 грн.(вісімсот п'ятдесят вісім тисяч двісті тридцять шість гривень 82 коп.) за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор серії АВ № 082893, у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26.06.2009 року по 24.03.2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Представник Головного управління Державного казначейства у Львівській області подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що 25 червня 2009 року набрав чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу», відповідно до п. 2 ст. 4 якого, з дня набрання ним чинності видача ліцензій провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня на ним чинності, скасовуються. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні", як і будь-який інший закон: не передбачає ані можливості, ані обов'язку будь-якого державного органу щодо виконання дій з повернення сплачених і фактично не використаних коштів за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не передбачив механізму повернення сплачених і фактично не використаних коштів за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не визначив підстави для визнання коштів помилково, або надмірно сплаченими за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не уповноважує представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства оформлювати та подавати подаяння на повернення коштів ліцензіату.
Представник Міністерства фінансів України подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення про скасування ліцензій було прийнято Верховною ОСОБА_1 України, яке є обов'язковим до виконання, а тому вимоги позивача до відповідачів безпідставні та задоволенню не підлягають. Верховна ОСОБА_1 України 15 травня 2009 року прийняла Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» з метою запровадження обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству. Однією із головних функцій Верховної ОСОБА_1 України є прийняття законів (стаття 84 Конституції України). Повноваження щодо прийняття законів та внесення в них змін є способом реалізації публічної влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган чи його посадова особа) застосовує надані йому повноваження в межах закону, на власний розсуд, без необхідності узгодження своїх дій з іншими суб'єктами. Застосування дискреційних прав - це дозволена законом інтелектуально-вольова діяльність компетентного суб'єкту, змістом якої є здійснення вибору одного з декількох варіантів рішення, встановленого правовою нормою, для забезпечення законності, справедливості, доцільності та ефективності адміністративного регулювання, з метою ухвалення оптимального рішення по справі, максимально повно забезпечуючи досягнення встановлених правом цілей. До того ж законом не встановлено порядку повернення коштів за невикористану ліцензію.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, приходить до переконання, що апеляційні скарги слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачем була здійснена оплата за користування ліцензією у повному обсязі за весь період її дії з 25 березня 2008 року по 24 березня 2013 року у розмірі. в сумі 1145570 грн. 50 коп.., що підтверджується платіжним дорученням від 26.05.08 р № 11. Зазначені обставини не заперечувалися відповідачами.
Додатком № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»за Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (перший відповідач у справі) закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за кодом бюджетної класифікації 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів». Така ж сама норма закріплена і вЗаконі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
15 травня 2009 року був прийнятий Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні»№ 1334-VІ, який набрав чинності 25 червня 2009 року, відповідно до пункту 2 статті 4 якого з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Таким чином, з 26 червня 2009 року була скасована ліцензія позивача серії АВ № 082893 на вид діяльності -організація діяльності з проведення азартних ігор (букмекерська діяльність) зі строком дії ліцензії з 25 березня 2008 року по 24 березня 2013 року. Отже, невикористаний позивачем період строку дії зазначеної ліцензії є період з 26 червня 2009 року по 24 березня 2013 року. Суд приймає розрахунок суми надмірно сплачених коштів, наведений позивачем в уточненні позовних вимог. Заперечень на даний розрахунок та щодо розміру суми, заявленої до стягнення, відповідачі суду не надали.
07.07.2009 року позивач отримано лист Міністерства фінансів України №31-35010-03-10/17495 від 30.06.2009 року, яким запропоновано до 7 липня 2009 року повернути до Міністерства фінансів України ліцензію на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор.
17.07.2009 року б/н позивач звернувся з листом до Міністерства фінансів України про повернення надмірно сплачених коштів за ліцензію.
29.07.2009 р. Міністерство фінансів України своїм листом № 31-35010-03-16/20637 повідомило що кошти підприємству не будуть повернуті, оскільки законодавством не передбачено повернення плати (її частини) за ліцензію на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, сплаченої суб'єктами господарювання у розмірі визначеному законом.
Задовольняючи позовні вимоги у справі частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку в порядку ч.7 ст.9 КАС України суд керується суд керується принципом аналогії права, оскільки відсутній закон, що регулює дані чи подібні правовідносини. При цьому суд враховує, що за своєю правовою природою ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку та за видачу якої справляється плата. Оскільки позивач у справі з незалежних від нього обставин (прийняття Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»№ 1334-VІ) був обмежений здійснювати таку діяльність з 26 червня 2009 року по 24 березня 2013 року (в межах терміну, на який йому видано ліцензію серії АВ № 082893), тому кошти, сплачені за користування ліцензією серії АВ № 082893 за вказаний період підлягають поверненню.
Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, оскільки вона є хибною з огляду на таке.
Відповідно до Закону України від 15 травня 2009 року Про заборону грального бізнесу в Україні, який набрав чинності з 25 червня 2009 року, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані субєктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Апеляційним судом не встановлено ознак помилковості чи надмірності сплати коштів за видачу ліцензії, оскільки на час внесення коштів існувала законна підстава для цього, сплачена сума відповідала встановленим розмірам оплати та була зарахована на відповідні рахунки згідно встановленого порядку. Жодним законом або іншим нормативно-правовим актом з часу припинення дії ліцензії та по даний час не передбачено повернення коштів, сплачених за ліцензію з організації азартних ігор, яке може бути використано в звязку з прийняттям Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні. При цьому Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності не передбачає такої підстави припинення ліцензованої діяльності як скасування ліцензії, а отже, й не визначає механізму повернення коштів в такому випадку.
Законами України Про ліцензування деяких видів господарської діяльності та Про заборону грального бізнесу в Україні, якими врегульовано спірні правовідносини, не передбачено механізму повернення коштів в звязку із скасуванням виданих ліцензій, що у свою чергу не зобовязує суд застосувати інші закони за аналогією, оскільки це призведе до порушення конституційного припису, закріпленого частиною другою статті 19 Конституції України та принципу законності, закріпленому в частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності, реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
За приписами статті 6 цього Закону орган ліцензування забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 органом ліцензування у сфері організації діяльності з проведення азартних ігор визначено Міністерство фінансів України.
Згідно з пунктом 29 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності, ліцензуванню підлягає організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор, а згідно зі статтею 15 цього Закону встановлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей).
Відповідно до пунктів 1, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1755 Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності становить 5 років; плата, яка вноситься субєктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства № 3519 в установах Національного банку та № 2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069).
Згідно із статтею 2 Закон України Про заборону грального бізнесу в Україні, в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Пунктами 1, 2 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що він набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах. З дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані субєктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Є безпідставними доводи позивача стосовно того, що кошти, сплачені ним за надання ліцензії, повинні повертатися згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, оскільки пунктом 2 зазначеного Порядку визначено процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.
У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційні скарги слуд задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись: ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Львівській області та Міністерства фінансів України - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі № 2а-5731/10/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетсіті - Україна» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
ОСОБА_1