24 листопада 2015 року Справа № 876/8308/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючогосудді ОСОБА_1,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у справі № 466/8145/14 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання права на зайняття господарською діяльністю та визнання чинним договору, -
18 листопада 2014 року позивач звернулась до суду із адміністративним позовом , у якому просить визнати її право, як фізичної особи підприємця, на зайняття законною господарською діяльністю по вул.. Дорошенка , 7 у м. Львові та визнати чинним договір про оренду землі, укладений ФОП ОСОБА_2 із Львівською міською ОСОБА_1 на термін 5 років, до 15.12.2017 року в звязку із належним виконанням його умов та проведенням належної оплати відповідно до умов договору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року провадження у справі закрито.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву і визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, котра перешкоджає законній господарській діяльності приватному підприємцю ОСОБА_2.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї , не може розглядатись за правилами КАС. Такий спір повинен вирішуватись у порядку господарської юрисдикції.
Також суд першої інстанції зазначив, що не заслуговує на увагу покликання представника позивача на те, що у мотивувальній частині свого позову позивачка покликається на бездіяльність Львівської міської ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на її вимогу щодо договору оренди землі, оскільки така вимога не сформульована у резолютивній частині позову. Окрім цього, суд брав до уваги ту обставину, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова мається позов ОСОБА_2 до Львівської міської ОСОБА_1 про встановлення порушення гарантованого права ,встановленого ст. 40 Конституції України на звернення громадян та ненадання відповіді у встановлені законом строки щодо питання про оренду землі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності .
Ст. 18 КАСУ визначає вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним судам. Це: адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування,посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування,крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплати за загальнообовязковим соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту ,пільг.
Позивачка у своєму позові ставить вимоги визнати за нею, як за фізичною особою підприємцем право на зайняття законною господарською діяльністю за адресою м. Львів, вул. Дорошенка, 7, незважаючи на бездіяльність та зволікання Львівською міською ОСОБА_1. Окрім цього, просить відповідно до передбаченого положення ст. 33 Закону України „Про оренду землі визнати чинним договір від 15 червня 2012 року оренди землі з приватним підприємцем ОСОБА_2 на термін 5 років до 15 грудня 2017 року в звязку з належним виконанням його істотних умов та проведенням належної оплати відповідно до умов договору після 01.01.2014 року.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень п.7 ст. 3 КАСУ.
Ст. 80 ЗК України установлено, що субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, як реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
У відносинах між сторонами, які є предметом спору, власник землі, яким являється територіальна громада в особі Львівської міської ОСОБА_1, не здійснює владних управлінських функцій.
Відтак, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї , не може розглядатись за правилами КАС. Такий спір повинен вирішуватись у порядку господарської юрисдикції.
Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 11.11.2014 р. по справі №21-493а14.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із рішення суду першої інстанції, що даний спір не підлягає вирішенню місцевим судом, як адміністративним судом.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення здодержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у справі № 466/8145/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Р.Б. Хобор
ОСОБА_3