Справа: № 826/13266/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
03 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Артюхіна М.А.
пр-к апелянта Журавльов О.С.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області до Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» про застосування заходів реагування -
Позивач, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, звернувся в суд з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» про застосування відповідачів заходів реагування у вигляді: повного зупинення експлуатації АЗС №22-05 ПІІ «Амік Україна», розташованої за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Леніна, 12, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки; заборони ПІІ «Амік Україна» використовувати АЗС №22-05 (місце розташування: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Леніна, 12) за цільовим призначенням, окрім робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, до повного усунення порушень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалене рішення, та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, наказом Дніпровського районного відділу м. Херсона Головного управління від 07.05.2015р. №16, провідному інспектору Дніпровського РВ м. Херсона Управління ДСНС у Херсонській області старшому лейтенанту служби цивільного захисту Баженову М.О. доручено в період з 8 червня по 19 червня 2015 року здійснити планову перевірку стану пожежної та техногенної безпеки будівель, приміщень, споруд та території АЗС №22-05 ПІІ «Амік Україна», розташованої за адресою: м. Херсон смт. Антонівка, вул. Леніна, 12.
Повідомлення від 28.05.2015 року №77/04-2/4129 про проведення планової перевірки АЗС №22-05 ПІІ «Амік Україна», розташованої за адресою: м. Херсон смт. Антонівка, вул. Леніна, 12 отримане відповідачем 02.06.2015 року.
Перед початком здійснення перевірки АЗС №22-05 ПІІ «Амік Україна» провідним інспектором Дніпровського РВ м. Херсона ГУ ДСНС України у Херсонській області Баженовим М.О. було пред'явлено/надано службове посвідчення, що засвідчує особу перевіряючого, та копію посвідчення на проведення планової перевірки від 17.06.2015 року №35. Посвідчення про проведення планової перевірки від 17.06.2015 року особисто вручено начальнику комплексу АЗС ПІІ «Амік Україна» ОСОБА_1.
За результатами проведеної перевірки Позивачем складено акт від 19.06.2015 року №21 перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб ПІІ «Амік Україна», згідно з висновками якого, відповідачем порушено норми законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, а саме:
- не обладнано приміщення серверної установкою автоматичного пожежегасіння;
- основний вихід обладнано дверима, які відчиняються не за напрямком евакуації людей з приміщення АЗС;
- не надано відомості (показники горючості) про пожежну безпеку матеріалів облицювання стін в приміщеннях АЗС;
- вогнегасники не навішені на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м. від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
- не заповнено водою та не здійснено перевірку працездатності пожежної водойми;
- не укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування об'єкту державними аварійно-рятувальними службами;
- не забезпечено диспетчера підприємства бланками регламентів надання інформації про аварію та повідомлення про надзвичайну ситуацію;
- не обладнано АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у випадку їх виникнення, на всіх ЗЗОД відсутня бирка розміром 3x5 см з вказівкою номера протигаза (або виду засобу індивідуального захисту), прізвища, ім'я та по батькові користувача;
- не проведено поточний ремонт резервуарів згідно графіка (не рідше одного разу на півроку);
- не розроблено у складі проектної документації розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту;
- у осіб, які задіяні в оповіщенні, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій відсутні ЗЗОД з переговорним пристроєм, не узгоджено графік проведення навчально-тренувальних занять та учбових тривог;
- не створено матеріальний (об'єктовий) резерв для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і їх наслідків.
Позивач, вважаючи, що такі порушення законодавства загрожують здоров'ю та життю людей, звернувся до суду з позовною заявою про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації АЗС до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні обґрунтовані підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Представник апелянта в суді апеляційної інстанції, обґрунтовуючи власні доводи наголошував на тому, що перевірку проведено з порушенням встановлених законом вимог, зокрема, її здійснено без виходу за місцем роботи АЗС, без попередження про перевірку та пред'явлення відповідних документів. Також апелянт акцентував увагу на тому, Що позивачем не доведено, що виявлені порушення спричиняють безпосередню та реальну загрозу життю та здоров'ю людей та зазначає, що більшість виявлених контролюючим органом порушень відповідачем було усунуто. Крім того, вказував на відсутність компетенції позивача на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» держаний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено частиною 1 статті 3 Закону № 877.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 877 виключно законами встановлюються: - органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); - повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; - вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; - спосіб здійснення державного нагляду (контролю); - санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Частиною 5 статті 4 Закону № 877 передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877 на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Також, згідно зі статтею 39 Закону України «Про охорону праці», посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частині 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, в тому числі: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Отже, повне зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць можливе за наявності встановлених законами вичерпних підстав для зупинення господарської діяльності, при цьому такі заходи реагування застосовуються на період до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи об'єктів виключно за рішенням адміністративного суду.
Таким чином, твердження апелянта, що позивачем не дотримано порядок застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, оскільки останній звернувся з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, а не з позовними вимогами щодо обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування є помилковими.
Посилання апелянта на те, що такий запобіжний захід як заборона експлуатації об'єкта може бути вжитий посадовими особами органу держпожнагляду самостійно шляхом винесення відповідної постанови є безпідставними з огляду на те, що вказані повноваження державного органу не виключають право цього органу на звернення до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду на підставі ст.ст. 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача повноваження на звернення з даним позовом до суду, так як ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України такими повноваженнями наділено посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій», Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності та здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Позивач, в обґрунтування позову стверджує, що перелічені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Конкретного переліку порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, у Кодексі не наведено. Отже, це є оціночним поняттям, чи створює виявлене порушення загрозу життю та здоров'ю людей у взаємозв'язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення цього питання.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем встановлені порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які зафіксовані в акті перевірки. Зокрема:
- не обладнано приміщення серверної установкою автоматичного пожежегасіння;
- основний вихід обладнано дверима, які відчиняються не за напрямком евакуації людей з приміщення АЗС;
- не надано відомості (показники горючості) про пожежну безпеку матеріалів облицювання стін в приміщеннях АЗС;
- вогнегасники не навішені на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м. від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
- не заповнено водою та не здійснено перевірку працездатності пожежної водойми;
- не укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування об'єкту державними аварійно-рятувальними службами;
- не забезпечено диспетчера підприємства бланками регламентів надання інформації про аварію та повідомлення про надзвичайну ситуацію;
- не обладнано АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у випадку їх виникнення;
- не проведено поточний ремонт резервуарів згідно графіка;
- у осіб, які задіяні в оповіщенні, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій та аварій відсутні ЗЗОД з переговорним пристроєм, не узгоджено графік проведення навчально-тренувальних занять та учбових тривог;
На переконання позивача, наведені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначені в Акті перевірки, створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють, перебувають на підприємстві, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.
Водночас, на думку відповідача, виявлені позивачем порушення є незначними та жодним чином не становлять загрози життю та/або здоров'ю людей, крім того на даний час є частково усунуті товариством.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, встановив, що більшість з виявлених в ході проведення перевірки порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки на АЗС мають високий рівень небезпеки та свідчать про наявність реальної загрози життю та здоров'ю людей, при цьому виходив з того, що робота АЗС пов'язана з ризиком виникнення надзвичайних ситуацій (пожежі, вибуху та ін.).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.
Особлива небезпека від пожежі, що створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей, характеризується її небезпечними чинниками. Згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Наявність порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей (як персоналу об'єкту, так і засобам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
Ступінь ризику суб'єкта господарювання АЗС з урахуванням значення прийнятного ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки визначено як високий.
Відповідні приписи, розпорядження чи постанови центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки - не видавались.
На момент розгляду справи судом першої інстанції, жодного порушення норм законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки відповідачем не усунуто.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування до відповідача заходів реагування, у вигляді повного зупинення експлуатації АЗС до повного усунення порушень.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 07.12.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.