Справа: № 826/10184/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
03 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Артюхіна М.А.
апелянт ОСОБА_3
пр-к апелянта ОСОБА_4
пр-к відповідача Стахмич В.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати п. 4 наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2015 року № 32 в частині звільнення, головного спеціаліста відділу організаційно-штатної роботи Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, з роботи 30 квітня 2015 року, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з реорганізацією;
- поновити на посаді головного спеціаліста відділу організаційно-штатної роботи Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2015 року по дату прийняття рішення у справі з розрахунку 346,78 грн. на день.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач наказом Міністерства оборони України від 15 серпня 2005 року № 76 був прийнятий за конкурсом на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-штатної та організаційно-планової роботи Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
01 грудня 2011 року позивач був переведений на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-штатної роботи Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2015 року №32, з 30 квітня 2015 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу організаційно-штатної роботи Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України у відповідності до п.1.ст.40 КЗпП України, у зв'язку з реорганізацією.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Спір між сторонами виник з правовідносин щодо проходження публічної служби позивачем та щодо порядку та підстав його звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.01.2015 року № Д-322/1/2дск про проведення організаційних заходів та переліку змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України (Центральний апарат Міністерства оборони України) стосовно реорганізації структурних підрозділів Міноборони, зокрема від 23.02.2015 року №226/4/1120 Департаменту кадрової політики Міноборони, були проведені відповідні реорганізаційні заходи.
Вказаним переліком зі штату Департаменту кадрової політики Міноборони був виведений відділ організаційно-штатної роботи та включений до штату відділу організаційно-планової та організаційно-штатної роботи. Тобто, з двох різних за профелем структурних одиниць утворилася одна одиниця.
Строк проведення організаційних заходів щодо Департаменту кадрової політики Міноборони був визначений до 30.04.2015 року.
На час виникнення спірних правовідносин позивач обіймав посаду головного спеціаліста відділу організаційно-штатної роботи Департаменту кадрової політики Міноборони.
27 лютого 2015 року позивача було попереджено про можливе наступне звільнення з 30 квітня 2015 року та було запропоновано на вибір посаду головного спеціаліста відділу управління кар'єрою та комплектування посад для проходження служби і навчання за кордоном або інформаційно-аналітичного відділу.
Зазначені посади запропоновані відповідачем на підставі рекомендацій комісії для проведення атестації державних службовців та оцінювання їх службової діяльності Департаменту (протокол № 1 від 27.02.2015 року).
Позивач відмовився підписувати аркуш попередження про що свідчить копія акту складеного комісією під час проведення співбесіди. Згоду на переведення згідно запропонованих посад до новоутвореного підрозділу позивач не надав.
В подальшому, враховуючи відмову позивача від запропонованих посад, оголошено конкурс на заміщення вакантних посад про що останнього було повідомлено. Однак, позивач не скористався цією можливістю з власної ініціативи (копія рішення від 12.03.2015 року № 4440/з).
Також, відповідачем направлено запит до профспілкового органу з питання звільнення ОСОБА_3
16 квітня 2015 року отримано довідку об'єднаного комітету профспілки № 1 працівників апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про те, що позивач не знаходиться на обліку ОКП №1.
29 квітня 2015 року Міністром оборони України був виданий оскаржуваний наказ №32 про звільнення позивача.
За викладених обставин, звільнення позивача відбулося з дотриманням встановленої законом процедури.
Доводи апелянта про те, що його вивільнення відбулося з порушенням процедури є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 07.12.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.