26 листопада 2015 рокусправа № 804/4004/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року
у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області до Державної організації "Комбінат "Салют" про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_3 фінансова інспекція у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної організації "Комбінат "Салют" про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведеної у період з 21.05.2012р. по 17.07.2012р. ревізії фінансово-господарської діяльності ДО “Кобінат “Салют” ДФІ у Дніпропетровській області встановлено завдання матеріальної шкоди (збитків) Комбінату внаслідок допущених працівниками порушень, які зафіксовано в Акті ревізії №05-21/99 від 17.07.2012р. Так, внаслідок виявлення порушень позивач звернувся до Комбінату із листом-вимогою “Про усунення виявлених ревізією порушень” від 29.08.2012р. №04-05-05-15/10516, однак відповідачем не виконані обов'язкові вимоги, порушення на суму 27 893, 46 грн. не відшкодовані, у зв'язку з чим вимоги ДФІ у Дніпропетровській області підлягають примусовому виконанню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 організацію "Комбінат "Салют" виконати вимоги Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області від 29.08.2012р. №04-05-05-15/10516 на суму 20 254, 96 грн.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що на момент розгляду справи відповідачем залишився не виконаним п. 2.1 вимоги від 29.08.2012р. №04-05-05-15/10516, а терміни виконання вимоги сплили, а отже позов підлягає частковому задоволенню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_3 фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що остаточне відшкодування та відповідно фактичне виконання вимоги відбудеться лише за надходженням даної суми на відповідний рахунок, чого в даному випадку не відбулось.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДО “Комбінат “Салют”, за результатами якої позивачем складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДО “Комбінат “Салют” за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р. за №05-21/99 від 17.07.2012р. (далі-Акт ревізії), у якому зафіксовано виявлені порушення чинного законодавства. Відповідачем отримано акт ревізії 24.07.2012р.
У зв'язку з виявленими порушеннями фінансовим органом направлено до ДО “Комбінат “Салют” лист від 29.08.2012р. №04-05-05-15/10516 “Про усунення виявлених ревізією порушень” з наступними вимогами:
1.Опрацювати матеріали ревізії, видати наказ по Комбінату за результатами розгляду акту та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб;
2.Ревзією встановлено зайве витрачання коштів Комбінатом на оплату вартості ремонтних та ремонтно-будівельних робіт у сумі 98 437, 56 грн. через надлишкове включення додаткових робіт, невірне застосування ресурсних елементних кошторисних норм, необґрунтоване застосування коефіцієнтів на умови виконання робіт, неправильне застосування усереднених показників для визначення розміру загальновиробничих витрат та кошторисного прибутку, що є порушенням Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. №174 (зі змінами та доповненнями). У ході проведення ревізії порушення частково відшкодовано в сумі 12 829, 49 грн. шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок Кобінату. У зв'язку з чим відшкодувати кошти у сумі 85 608, 07 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
3. Поновити у бухгалтерському обліку та відшкодувати дебіторську заборгованість у сумі 20 254, 96 грн., списану у 2011 році, по якій не вжито повних заходів щодо її відшкодування, що є порушенням ст. 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV із змінами, в частині використання права вимоги від боржника виконання його обов'язку, або з винної особи у порядку і розмірі, встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VІІІ, із змінами і доповненнями.
4.Розглянути можливі заходи щодо забезпечення максимального завантаження виробничих потужностей.
5.Привести діяльність по договорах зберігання у відповідність до діючого законодавства.
Натомість, станом на 13.03.2013р. ДО “Комбінат “Салют” не виконані обов'язкові вимоги, при цьому, порушення на суму 27 893, 46 грн. не відшкодовані.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII, норми Положення про ОСОБА_3 фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу Положення про ОСОБА_3 фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011, зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію (Указ N 499/2011)).
Відповідно до п. 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням про Держфінінспекцію (Указ N 499/2011) установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Фінансова Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року справа N 21-40а14, від 13 травня 2014 року справа N 21-89а14, від 18.09.2014 року справа 332а14.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області до Державної організації "Комбінат "Салют" про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.О. Коршун