26 листопада 2015 рокусправа № 808/2295/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліон” до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000401/2 від 28.10.2014. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00666 від 28.10.2014 прийнятої Запорізькою митницею Міністерства доходів і зборів України.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що на вимогу митного органу та згідно Митного кодексу України, щодо поставки товару за Контрактом № 21S/2013N від 01.08.2013 надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Запорізькою митницею Міндоходів) подано апеляційну скаргу, згідно якої митний орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що митний орган при вирішенні рішення діяв у відповідність до нормативно-правових актів, які регулюють дії митних органів при здійсненні контролю з визначенням митної вартості, винесене рішення про корегування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованим та законним. Посилається на те, що основні документи, надані декларантом до митного оформлення мають розбіжності, тому митницею було запропоновано надати додаткові документи, які не були надані декларантом до митного органу в повному обсязі.
Представник митного органу мВ судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Суду пояснив, що розбіжності, про які зазначає митний орган не впливають на числове значення визначення митної вартості.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ “Кліон” (покупець) та Нілс ОСОБА_2, Норвегія (продавець) укладено контракт № 4S/2013N від 13.06.2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність свіжозаморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти. Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контракту. Поставка здійснюється у відповідності до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки вважається дата, що вказана у товарно-транспортній накладній. За дорученням продавця безпосереднім відправником може бути інша компанія. Загальна сума контракту встановлюється відповідно до суми всіх інвойсів і становить суму, що еквівалентна 5000000,00 доларів США. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013.
Згідно Інвойсу постачальника № 100963 від 25.09.2014 товар, що поставлявся - морожена зубатка, у кількості 407 паперових мішків з індивідуальною вагою, вага нетто 20058,08 кг, ціна - 0,800 USD. Загальна вартість товару 16046,46 USD. Умови поставки: FСА ОСОБА_3, що не включає у ціну вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару згідно вищевказаного інвойсу, позивачем до митного органу 20.10.2014 подана електронна митна декларація МД-2 № 112050000/2014/023715, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 216807,32грн. (10,81грн. або 0,83дол.США за 1 кг.)
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 207807,32грн. (16046,46 дол.США х 12,950353 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00грн.
28.10.2014 по електронній системі, декларанту надійшло повідомлення від митниці про те, що згідно вимог ст.53 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 4) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.
Декларантом 28.10.2014 подано митному органу додаткові документи.
28.10.2014 митний орган використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку для товару 1,44 доларів США за 1 кг товару, про що митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000401/2.
На підставі даного рішення митний орган оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00666 від 28.10.2014; в зазначеній картці відмови як причину у відмові вказано те, що митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості.
28.10.2014 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112050000/2014/023802, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 35223,36грн.), про що зазначено у графі 47 ВМД.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як підтверджується матеріалами справи, підставами для витребування додаткових документів стали наявні, на думку відповідача, розбіжності: 1) в наданій калькуляції зазначено вартість сировини та не зазначено, що це за сировина та ступень її обробки.
При цьому, позивач надав лист постачальника від 28.10.2014, який дає пояснення, що у вартість сировини включено всі витрати на підготовку кінцевого виду сировини. Отже розбіжність усунуто;
Також, митний орган зазначив: 2) що довідка про транспортні витрати видана не тією особою, яка зазначена в міжнародній товарно-транспортній накладній.
Однак, позивач надав пояснення, що разом з ВМД подавався договір транспортних послуг №6/10/14 від 06.10.2014, укладений між експедитором, що видав довідку та перевізником, який зазначений в товарно-транспортній накладній, отже розбіжність відсутня.
В прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, а також декларант відмовився від надання додаткових документів в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що митним органом не зазначено, які відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними.
Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання відповідача є необґрунтованим.
Слід зазначити, що з аналізу норм статті 53 Митного кодексу України вбачається, що додаткові документи у декларанта вимагається подати лише у разі виявлення розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Натомість, виявлені ж Запорізькою митницею Міндоходів розбіжності не стосуються розрахунку митної вартості товару або відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на вимогу митного органу та згідно Митного кодексу України, щодо поставки товару за Контрактом № 21S/2013N від 01.08.2013 були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Митним органом не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліон” до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Л.П. Туркіна