26 листопада 2015 рокусправа № 804/15/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Енергопромбуд” до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.14 №0004762201,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 11.11.14 №0004762201.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та його контрагентами зазначених господарських операцій.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що правочини між позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки фіктивності. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо контрагента ТОВ «Стоун-Девелопмент». В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, тому податковий орган прийшов до висновку, що відсутні і поставки товарів від позивача до контрагентів-покупців.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що в апеляційній скарзі відповідач фактично цитує положення Акта перевірки та своїх заперечень на позов, що свідчить про те, що відповідач практично просить апеляційний суд оцінити докази у справі повторно. При цьому позивачем були надані до суду першої інстанції пояснення щодо фінансова-господарських відносин з контрагентами. Податковий орган не надав жодного доказу, який би свідчив про відсутність поставок товарів. Свої висновки податковий орган ґрунтує лише на припущеннях.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Також суду пояснив, що відсутня інформація щодо вироків у кримінальних справах щодо позивача чи контрагентів.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що для встановлення факту здійснення господарських операцій, судом першої інстанції з'ясовано рух активів, установлено зв'язок між фактом придбання робіт/послуг і господарською діяльністю позивача, досліджено первинні документи, які належним чином складені.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.09.14 №2420/04-61-22-1/24446982 за порушення пп.135.5.4 п.135.5. ст.135, п.138.1 ст.138 ПКУ. За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем пп. 14.1.36, 14.1.231, cт. 134, п. 138.1 cт. 138 п.п.135.5.4. п. 135.5 cт. 135 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 4 363 891 грн., у тому числі за III квартал 2012 року у сумі 164 563 грн., 4 кв. 2012 на суму 76 125 грн., за 2013 на суму 4 123 203 грн.. Перевіряючими зазначено, що перевіркою позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. з ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. ТОВ “Блокбудсіті”, ТОВ “БК Монолітбуд”, ТОВ “Інтерстройсервіс”, ТОВ “БК Консул” до ПРАТ “Енергопромбуд” за 01.07.2012 р. по 31.12.201 р, та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ПРАТ “Енергопромбуд” до контрагентів-покупців в порушення cт. 134, п. 138.1 cт. 138 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 cт. 198 ПКУ на загальну суму ПДВ 4 569 441,32 грн.
Підставою для зазначених висновків слугували припущення контролюючого органу про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від платників податків ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес” до позивача за 01.07.12 по 31.12.13, та, відповідно, відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від позивача до контрагентів - покупців, а тому кошти, які надійшли від покупців по ланцюгу постачання послуг - ТОВ “АТБ-Інвест”, ТОВ “АТБ-торгстрой”, ТОВ “Рітейл-Девелопмент”, ТОВ “”АТБ-Маркет” є безповоротною фінансовою допомогою (а.с.72, аркуш акту - 62). Перевіркою встановлена відсутність правочинів між платниками податків - ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “Будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес” та позивачем, як таких, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с.70 т. 1).
На підставі зазначеного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.14 №0004762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6 545 836 грн. 50 коп., з яких основний платіж 4 363 891 грн., штрафні санкції - 2 181945,50 грн. (а.с.10 т. 1)
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
згідно матеріалів справи, сума грошового зобов'язання, визначена ДПІ внаслідок віднесення податковим органом до безповоротної фінансової допомоги суми коштів, отриманих позивачем від покупців - ТОВ “АТБ-Інвест”, ТОВ “АТБ-торгстрой”, ТОВ “Рітейл-Девелопмент”, ТОВ “АТБ-Маркет” за реалізацію товарів/послуг, адже такі послуги отримані позивачем від контрагентів-продавців - ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. Згідно висновку податкового органу правочини між позивачем та зазначеними контрагентами з поставки товарів/послуг, відсутні, т.я. не спрямовані на реальне настання правових наслідків, саме тому відповідач вважає, що позивач порушив пп.14.1.36, 14.1.231 п.14.1. ст.14, ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-продавцями та отримання від останніх товарів/послуг, які в подальшому були реалізовані позивачем контрагентам - покупцям - ТОВ “АТБ-Інвест”, ТОВ “АТБ-торгстрой”, ТОВ “Рітейл-Девелопмент”, ТОВ “АТБ-Маркет”, факт отримання коштів від яких відповідачем не заперечується, позивачем надані до суду відповідні первинні документи, які також були надані ним і відповідачу під час перевірки.
На підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами надано необхідні первинні документи. Факт оплати позивачем отриманих товарів/послуг від наведених вище контрагентів-продавців підтверджується платіжними дорученням.
Слід зазначити, що відповідно до пп.14.1.36. п. 14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231).
За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є: - прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; - дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Положеннями пп.135.5.4 п.135.5. ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом (п.137.10 ст.137 ПКУ).
Приписами ст.138 ПКУ визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу; витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції первинні документи, досліджені судом першої інстанції, відповідність вимогам ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджують факт оплати позивачем товарів/послуг, отриманих від ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. Відповідачем ані в ході розгляду справи, ані в акті перевірки не наведено чітких та змістовних доводів з приводу невідповідність наданих первинних документів вимогам вказаного закону. Доказів визнання контрагентів - продавців позивача банкрутами та припинення ними господарської діяльності саме в період здійснення спірних господарських операцій відповідачем до суду на надано, про існування таких доказів не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України таких фактів не виявлено.
Відповідно до ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, - якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відсутність у контрагентів працюючих осіб та основних фондів не позбавляють таких суб'єктів господарювання права залучати при виконанні своєї господарської діяльності інших осіб та обладнання на підставі цивільно-правових договорів, що не суперечить нормам цивільного та господарського законодавства.
Враховуючи, викладене, слід зазначити, що події отримання позивачем товарів/послуг від контрагентів-продавців - ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. ТОВ “Блокбудсіті”, ТОВ “БК Монолітбуд”, ТОВ “Інтерстройсервіс”, ТОВ “БК Консул” у спірних періодах, оплати таких товарів та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій та наявності у позивача права на формування витрат за такими взаємовідносинами.
При цьому, відповідачем не заперечується правомірність формування позивачем валових витрат за спірними господарським операціями. Так, відповідно до п.3.1.2 Акту перевірки (а.с.73) за період з 01.07.12 по 31.12.13 позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 139 987 598грн., перевіркою повноти визначення яких не встановлено їх завищення або заниження. Наведені положення акта перевірки дають підстави для висновку, що позиція ДПІ, викладена в наведеному пункті, не узгоджується з позицією ДПІ, викладеною в п.3.1.1 Акта перевірки щодо відсутності факту поставки товару від ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. ТОВ “Блокбудсіті”, ТОВ “БК Монолітбуд”, ТОВ “Інтерстройсервіс”, ТОВ “БК Консул” до ПРАТ “Енергопромбуд”, тобто відсутності об'єкту оподаткування.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції посилання податкового органу на висновки актів перевірки відносно контрагентів-продавців позивача щодо безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, нереальності здійснення операцій по ланцюгу постачання, а також на дані інформаційних ресурсів податкових органів, не є обґрунтованими внаслідок наступного.
Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. При цьому, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
З приводу доводів відповідача про відсутність контрагентів-продавців позивача за місцем обліку, штатної чисельності працюючих, відсутності на підприємстві будь-яких основних фондів, суд першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційної інстанції правильно зазначив, що ДПІ не доведений факт відсутності таких підприємств за місцем обліку на дату вчинення спірних операцій із позивачем. Факт поставки позивачу товарів/послуг контрагентами-продавцями ПП “Арма-Буд”, ТОВ “Скай-Девелопмент”, ТОВ “Стоун Девелопмент”, TOB “Кепітал Хауз”, ПП “будінвестсервіс”, ТОВ “Сенс Груп”, ПП “Пластпромбізнес”. ТОВ “Блокбудсіті”, ТОВ “БК Монолітбуд”, ТОВ “Інтерстройсервіс”, ТОВ “БК Консул” підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що єдиною підставою для висновків податкового органу щодо відсутності поставки товарів/послуг позивачем контрагентам-покупцям слугували судження податкового органу про відсутність поставок товарів/послуг позивачу від контрагентів - продавців (при цьому, такі висновки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи) визнання ДПІ коштів, які надійшли позивачу від покупців - ТОВ “АТБ-Інвест”, ТОВ “АТБ-торгстрой”, ТОВ “Рітейл-Девелопмент”, ТОВ “АТБ-Маркет”, безповоротною фінансовою допомогою - є безпідставним.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Енергопромбуд” до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.14 №0004762201 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.О. Коршун