№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14098/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів : Болотов Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Горбачовій І.В.
за участю: позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено.
Накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «NISSAN» модель «Х -ТгаіІ 2.2 D», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу де ставив питання щодо скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової, за якою заява позивача не підлягає задоволенню. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Апелянт будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи подав до суду заяву за якою просив суд відкласти розгляд справи у зав'язку з тим, що за висновком № 2661 лікарсько - консультативної комісії КНП ЦПМСД № 2 Деснянського району м. Києва від 23.10.2015 року йому протипоказані фізичні та психоемоційні навантаження терміном до 6 місяців.
Беручи до уваги те, що зазначений висновок не вказує на перебування апелянта на час розгляду справи на лікуванні в лікувальному закладі або перебування на лікарняному, а також необхідність дотримання судом розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність апелянта в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Позивач та представник позивача не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги заявника щодо забезпечення позову у спосіб визначений позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу майна подружжя, до якого зокрема належить автомобіль марки «NISSAN» модель «Х -ТгаіІ 2.2 D», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Доводи апелянта про відсутність наданих позивачами доказів того, що не накладення забезпечення призведе до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не є підставою для скасування ухвали суду.
Оскільки, розглядаючи справу про забезпечення позову суд, має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення здійснено у спосіб щодо заявлених вимог і не суперечить положенням ст. 152 ЦПК України. На час постановлення ухвали суду між сторонами існував спір, щодо спільного майна подружжя. Доказів того, що обраний вид забезпечення порушує права відповідача до суду апелянтом надано не було.
Апелянтом також вказувалось на те, що у заяві про забезпечення позову позивачем наведені безпідставні та необґрунтовані свідчення, що не були перевірені судом першої інстанції, також нема показань самого відповідача по цим обставинам. При прийнятті ухвали суд керувався лише вимогами позивача, натомість відповідач був позбавлений можливості дати пояснення. Він не має наміру щодо відчуження чи обтяження майна, яке є предметом спору. Транспортний засіб ніколи не переховувався, а постійно використовується на потреби сім'ї, також він потрібен апелянту для повсякденної професійної діяльності, для перевезення продукції та матеріальних цінностей.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
А саме, у відповідності до положень ст.153 ЦПК України - заява про забезпечення позову розглядаються судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Слід також відмітити, що у відповідності до оскаржуваної ухвали, оголошена заборона лише щодо його розпорядження. При цьому він не позбавлений права користування ним , а отже і використовування для повсякденної професійної діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 311 - 312, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: