ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
26 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.,
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.,
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», третя особа - ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,
за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - ТкачоваОлександра Юрійовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року,
встановила:
у червні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати припиненою поруку за договором поруки від 31.07.2007 р., укладеним між нею та відповідачем.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача - Ткачов О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При зверненні до суду позивач посилалась на те, що вона 31.07.2007 р. уклала з відповідачем Договір поруки на забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного того ж дня між банком та ОСОБА_5 Оскільки позичальник перестав виконувати взяті на себе зобов'язання 20.06.2012 р., вона вважає, що порука є припиненою.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 припинив виконувати взяті на себе зобов'язання 20.06.2012 р., коли сплатив останній платіж, строк погашення наступного платежу був 10.07.2012 р., а банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості лише 20.01.2014 р., тому порука ОСОБА_1 припинилась після спливу шестимісячного строку.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.
Як видно з матеріалів справи, 31.07.2007 р. між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальнику було відкрито кредитну лінію на суму 20 951 дол. США. строком до 31.07.2014 р. На забезпечення виконання даного договору того ж дня між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки за умовами якого вона зобов'язувалась відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором. В п. 3.1 Кредитного договору було передбачено обов'язок позичальника щомісяця до 10 числа календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом в сумі 250 дол. США, а також сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, у разі невиконання позичальником умов договору банк має право вимагати дострокового розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, а у разі невиконання або неналежного виконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави.
З наданого позивачем розрахунку видно, що позичальник частково проводив погашення заборгованості до 20.06.2012 р.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2015 р. було задоволено позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» та стягнуто на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 8 415, 66 дол. США та 32 879 грн. 30 коп. Рішення законної сили не набрало і по справі відкрито апеляційне провадження. З даним позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до суду у січні 2014 р. і заявив вимогу про дострокове стягнення всієї суми кредиту та процентів до позичальника та поручителя в солідарному порядку.
За таких обставин, підстави вважати, що порука ОСОБА_1 припинилась в повному обсязі в силу ст. 559 ЦК України відсутні.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України по справі №6-53цс14, вказується, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненим в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
Аналогічний висновок викладений в постанові від 19.03.2014 р. №6-20цс14, на який посилався представник позивача.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. В ч. 1 ст. 559 ЦК України термін порука використовується як зобов'язальне правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Позивач заявляючи даний позов, вказувала, що банк заявив до неї вимогу після спливу строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.
У зв'язку з порушенням позичальником умов договору банк вимогу про односторонню зміну умов договору та дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів позичальнику та поручителю не надсилав, а звернувся безпосередньо до суду 20.01.2014 р.
Отже, наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, можуть бути застосовані лише до певної частини періодичних платежів, а не до всієї суми заборгованості в цілому.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» Ткачова Олександра Юрійовича задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про визнання поруки припиненою відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ справи: 758/6281/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12701/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Неганова Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.