№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7905/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого: судді Білич І.М
суддів Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом, ставив питання про стягнення з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» коштів у сумі 8 129,91 гривень, що включає: страхове відшкодування у розмірі 6 043,04 гривень, витрати на проведення експертизи транспортного засобу в сумі 400 гривень, пеню в сумі 758,61 гривень, інфляційні втрати у розмірі 847,30 гривень, 3% річних в сумі 80,96 гривень, а також, стягнути з ОСОБА_4 різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страхової виплати у розмірі 5 762,40 гривень. Свої вимоги обгрунтовуючи тим, що 06.12.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_5, під його керуванням. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована згідно полісу № АС/5510159 виданого ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах». Винуватим у вчиненні ДТП було визнано ОСОБА_4 У подальшому в установленому законом порядку він повідомив ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про дорожньо-транспортну пригоду, проте кошти йому виплачені не були.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року позов було задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 6 043,04 гривни, пеню у розмірі 758,61 гривень, інфляційні втрати в сумі 847,30 гривень, три відсотки річних у розмірі 80,96 гривень, витрати на проведення експертизи в сумі 400 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду, завдану в результаті пошкодження автомобіля, у розмірі 5 762,40 гривень.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити
Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах" про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Поважність причин неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що адресована позивачем заява з додатками про виплату страхового відшкодування страховою компанією отримана не була її було повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання, тому вважав що до задоволення підлягають вимоги позивача щодо суми вартості відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого при ДТП з урахуванням зносу - 6043, 04 гривни, а також вимоги про стягнення пені за період з 14.09.2014 року по 23.02.2015 року за прострочення виплати страхового відшкодування - 758, 61 гривни у відповідності до положень ч. 36.5 та ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Також суд вважав, що знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи і вимоги позивача в частині стягнення зі страхової компанії на його користь суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 847, 30 гривень, а також три відсотки річних від простроченої суми ( 80,96 гривень), якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом у відповідності до положень ст. 625 ЦК та п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4.
Приймаючи рішення щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 - 5762, 40 гривень суд виходив з того, що страховиком не відшкодовується втрата товарної вартості та фізичний знос транспортного засобу. А тому з урахування положень ст.ст. 1192, 1194 ЦК підлягає стягненню різниця сум між фактичним розміром завданої шкоди ( 11 805,44 гривни) та страхового відшкодування ( 6043, 04 гривни).
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у ході судового засідання..
Як встановлено у судовому засіданні між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Інкомстрах" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який був дійсним на час дорожньо - транспортної пригоди що відбулася 06.12.2013 року за участю автомобіля „Опель" державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля „Ніссан” державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5
Ліміт страхового відшкодування умовами даного договору було визначено 50 000 гривень при нульовому розмірі франшизи.
У відповідності до постанови Дніпровського районного суду від 29.01.2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та стягнуто штраф у розмірі 340 гривень.
За даними звіту № 11334 від 01.03.2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу „Ніссан" державний номерний знак НОМЕР_5 становить 11 805, 44 гривень, вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля в результаті пошкодження при ДТП становить 6043, 04 гривни.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому законом випадку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 1194 ЦК визначено, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатньої страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Враховуючи, що розмір ліміту страхового відшкодування за умовами договору перевищує розмір шкоди завданої потерпілій особі, правових підстав щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_4 за правилами ст. 1194 ЦК нема.
Колегія суддів вважає, що також не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи і доводи позивача в частині стягнення 5762, 40 гривень ( як суми вартості втрати товарної вартості та фізичного зносу транспортного засобу) з відповідача ОСОБА_4 як винної особи якою заподіяно майнову шкоду.
Відповідно до даних звіту за № 11334 від 01.03.2014 року, який було судом покладено в основу судового рішення він не містить у собі визначених експертом зазначених вище складових ( грошове визначення розміру втрати товарного вартості та фізичного зносу пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП ).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо стягнення відшкодування з відповідача ОСОБА_4 не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи, а відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким в задоволенні заявлених вимог до ОСОБА_4 слід відмовити з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення майнової шкоди з ОСОБА_4 та постановити в цій частині нове рішення, за яким:
ОСОБА_5 відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_4.
У іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: