03 грудня 2015 року 810/2692/15
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Мкртчян Н.Ц.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши питання про поновлення провадження в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
25 червня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 квітня 2015 р. № НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про обов'язок позивача декларувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, оскільки вважає, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі. Стверджує, що жодного додаткового блага ним від АТ «ОСОБА_3 Аваль» отримано не будо, а тому висновок відповідача про заниження ним грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним (а.с. 3-7).
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивач у період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. отримав оподатковуваний дохід, а, саме, за рахунок анулювання (прощення) боргу по кредитному договору в результаті чого позивачем було отримано додаткове благо у сумі 305 516 грн 39 коп., яке ним не було включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 39-40).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
У період 4 по 10 лютого 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 1 січня по 31 грудня 2013 р., за результатами якої 16 січня 2015 р. було складено акт перевірки № 213/172/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки № 213/172/НОМЕР_2) (а.с. 9-15).
У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено: п. 167.1, ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України, а саме, занижено суму податкового зобов'язання за результатами річного декларування, а саме, оподаткування доходу, отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 305 513 грн 39 коп., що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 49 184 грн 99 коп.
На підставі висновків акту перевірки № 213/172/НОМЕР_2 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 61 481 грн 24 коп., з якої за основним платежем - 49 184 грн 99 коп., за штрафними санкціями - 12 296 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 18).
У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України.
Згідно з вимогами п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Визначення доходу та джерела доходу наведено у п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Зокрема, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України .
Згідно з вимогами п.п. 49.18.4, п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.п. 54.3.2, п. 54.3, ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як вбачається з п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з вимогами абз. "д" п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до вимог п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Наявні матеріали справи свідчать.
20 грудня 2005 р. між позивачем (позичальником) та акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитором) було укладено кредитний договір № 014/06-11/1242 (далі - договір № 014/06-11/1242) (а.с. 91-92).
Згідно з п. 1.1 названого договору кредитор взяв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 62 376,00 доларів США.
Відповідно до п.п. 1.2 договору кредит надається на 240 місяців з 20 грудня 2005 р. по 19 грудня 2025 р.
Листом від 4 квітня 2013 р. АТ "ОСОБА_3 Аваль" було повідомлено позивача, про факт анулювання (прощення) йому боргу за договором № 010/06-11/1242 у сумі 305 516 грн 39 коп. (а.с. 90).
Крім того, в даному листі було зазначено, що дана сума АТ "ОСОБА_3 Аваль" буде включена до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь позивача за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було прощено та ознайомлено його із змістом абз. "д" п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст. 164 ПК України.
Як убачається з листа АТ "ОСОБА_3 Аваль" від 4 квітня 2013 р., про його зміст позивач у цей же день особисто був повідомлений, що підтверджується його підписом (а.с. 90).
Судом також враховано, що про анулювання (прощення) позивачу заборгованості у сумі 305 516 грн 39 коп. та обов'язок самостійної сплати податку з зазначеної суми його додатково було повідомлено листами АТ «ОСОБА_3 Аваль» від 11 березня 2015 р. № 97-2-7-00/1286 та 30 квітня 2015 р. № 97-2-7-00/2581(а.с. 29, 30).
Наведене свідчить, що позивач неодноразово був належним чином повідомлений про те, що відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, у зв'язку з чим необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб про необхідність подання до відповідача декларації з доходів фізичних осіб за 2013 р. та про обов'язок самостійно сплатити податок з суми анульованого (прощеного) боргу.
В судовому засіданні 3 грудня 2015 р. судом було встановлено, та не заперечувалось позивачем, що податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 р., з зазначенням в ній отримання додаткового блага у сумі 305 516 грн 39 коп., ним до відповідача подано не було, що призвело до заниження загального річного оподатковуваного доходу фізичних осіб за 2013 р. у сумі 49 184 грн 99 коп.
За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 1 квітня 2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 61 481 грн 24 коп., є законним та обгрунтованим, а, отже, винесеним правомірно.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 р. № К/800/62063/14.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій.
Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги наведені позивачем твердження щодо:
- неповідомлення банком про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб з суми додаткового блага, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи листом АТ "ОСОБА_3 Аваль" від 4 квітня 2013 р. (а.с. 90);
- відсутності обов'язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага, оскільки назване твердження спростовується правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 р. № К/800/62063/14.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.
Проте, підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ ), згідно з яким під час подання адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 182 грн 70 коп., а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору - 1644 грн 30 коп.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (08200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча сорок чотири) грн 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 грудня 2015 р.